Я ніколи й подумати жодного разу не міг, що сума моєї заробітної плати так вплине на стосунки з моїми рідними та близькими людьми. Тепер в моєму житті настав період непорозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя, а це таки, на жаль, сталося
Колись я працював простим менеджером в поліграфії і був щасливою людиною. Я отримував невелику оплату і всі були задоволені при цьому. Мої батьки вже пенсіонери і живуть на одну пенсію. Я допомагав, як міг, але з моїми доходами це було зробити складно. Сестра одна виховує сина, вона розлучена зі своїм чоловіком. Ми з дружиною ще не мали дітей, адже ще тоді жили на орендованій квартирі і відкладали кошти на своє власне житло.
Через 3 роки моєї старанної роботи мене підвищили до заступника головного редактора. Я паралельно здобував освіту в інституті за спеціальністю: “Видавництво і поліграфія”. Моє підвищення відбилося на моїй зарплаті і, доречі, дуже суттєво. Ми змогли з дружиною взяти кредит на квартиру в новобудові. Коли я і моя кохана переїхали в нове житло, вирішили, що пора задуматися і про дітей. Через пів року ми вже чекали на появу нашого первістка.
А моя сім’я моє просування по кар’єрних сходах трактувала, як не дивно, по-своєму. Першим дзвіночком стало невдоволення моєї мами. Вона нагадала мені, що я старший брат і міг би допомогти сестрі. Вона ж мати-одиначка зараз, їй важко виховувати сина одній без батька. Я погодився з її доводами і почав допомагати своїй сестрі як міг. До слова, це було не так просто, незважаючи на хорошу зарплату, велика її частина йшла на погашення кредиту, а інша на підготовку до появи нашої дитини. Виявляється, що речі, для дітей коштують не таких вже й малих грошей. Чого тільки варта коляска, автокрісло, шезлонг, ліжечко та найнеобхідніший одяг. Перераховувати можна до нескінченності. А, та й памперси! Але я намагався всюди встигати.
Коли дружина вийшла в декрет і перестала працювати, вона сиділа з дитятком вдома, перший час ми не помітили проблем. Але потім зателефонувала моя сестра. Вона скаржилася, що нашим батькам дуже важко. У них зламався телевізор, і вони хотіли б купити новий. Але з їх доходами це неможливо. І знову хитро кинутий камінь у мій город, вони так завжди звикли. Як люблячий син, я купив батькам телевізор. Тільки їм, чомусь захотілося найбільший, який тільки був у магазині. Я ж не міг сказати, що не потягну його. В їхніх очах я заступник головного редактора, а значить мало не мільйонер.
Дружина почала, в свою чергу, і я розумію її цілком, висловлювати своє невдоволення. Вона зрозуміла, що мої найближчі родичі почали тягнути з мене гроші, і щоразу їх апетити все більші і більші. Тепер до мене дзвонили з будь-якого приводу: заміна каналізації, потік кран, у племінника екскурсія і так далі. Коли народився малюк, стало складніше. Гроші спливали крізь пальці як пісок. Родичі продовжували бачити в мені якогось волонтера, а дружина сердилась щоразу все серйозніше. Адже, взятий нами кредит, ніхто не відміняв
І ось я в розгубленості. Я ж не можу поділитися на декілька частин, для всіх мене не вистачає. З одного боку дружина і син, з іншого – рідна сестра та немолоді батьки. І ще й наш чималий кредит, який я тягнутиму ще багато років один. Як пояснити всім, що їх багато, а я один. Потрібно поговорити з родичами, але мені не по собі від цієї думки. Як бути? Продовжувати терпіти або пояснити сім’ї як йдуть справи? Мені неприємно, що вони мене вважають за гаманець, адже справи у мене не такі вже казкові, як вони собі уявляють. Я кожну копійку відпрацьовую старанно, все життя проводячи на роботі.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.