Ми з Тимофієм одружилися 5 років тому. До одруження він вже працював, мав свій, хоч дешевий, автомобіль, здавався мені поміркованою і дуже самостійною людиною. Я щиро раділа, що мені пощастило з чоловіком.
Від бабусі мамі дісталася квартира, але вона сказала, щоб ми робили там ремонт і жили в ній після весілля, адже батьки мої жили скромно і допомогти не мали чим. Батьки мого чоловіка люди теж незаможні. Але наші батьки вважали, що у нас буде хороше життя: квартира у нас є, а на все інше ми самі заробимо гроші, наші батьки в свій час такого й не мали, що ми зараз.
Час минав, мій чоловік заробляв дуже мало, але у нього не було бажання рости і заробляти більше, його і так все влаштовувало.
Згодом у нас з’явився синок, я сиділа в декреті і зарплати чоловіка ні на що не вистачало. Я економила, звісно, на всьому, але грошей не вистачало. За весь час мого декрету, чоловік навіть не намагався заробити більше, він вважав, що у нас і так все добре, адже інші сім’ї взагалі й житло орендують, а ми маємо свій дах над головою і не голодні.
Я намагалася говорити з батьками Тимофія і зі своїми татом і мамою, щоб вони пояснили чоловікові, що потрібно прагнути більше заробляти, щоб мати добробут в домі, але вони мене не підтримали. Вони не розуміють, чого мені ще не вистачає.
Я вийшла з декрету і пішла працювати, жити ми стали трохи краще, але незабаром чоловіка звільнили з роботи. Три місяці Тимофій сидів без роботи, нічого не допомагав мені вдома, коли я щось його просила, він казав, що зайнятий – шукає роботу.
Через 5 місяців Тимофій пішов працювати звичайним працівником і знову на маленьку зарплату.
Я стала розуміти, що помилилася з вибором чоловіка, я хочу кращого життя і планую розлучатися. А мама мене моя не розуміє, говорить, що я сама не знаю чого хочу, що я помиляюся, адже багато людей живе й гірше, що я маю цінувати свого чоловіка, він хороша людина. А я й тепер сама не знаю, що робити.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
