Нещодавно моя донька вийшла заміж. Ми з чоловіком не в захваті від цього, але вирішили не вмішуватися в стосунки доньки, щоб вона потім нас не звинуватила в тому, що ми зіпсували їй життя.
Зять нам з чоловіком не сподобався ще з першого дня знайомства. Дочка чомусь довго нас не знайомила, але завжди після побачень з ним розповідала, який він незвичайний і чудовий. Ну ми уявляли його тільки по фото на смартфоні. Коли ж вона все-таки спромоглася привести його до нас в дім, я зрозуміла – це той ще ловелас. Телефон у нього до руки ніби приклеєний: весь час з кимось на зв’язку, соцмережі крутить, картинки дивиться. А для чоловіка він видався надто лінивим, хоч той і працює автомеханіком.
Хотіли ми відрадити доньку від такого вибору, але заяву вони вже подали і свати тут як тут: приїхали, весілля обговорюють, не встигли навіть отямитися. Гаразд, скинулися на ресторанчик. Поведінка нареченого на весіллі нам дуже не подобалася, але донька була щаслива, тому ми мовчали.
Після весілля молодята зняли квартиру, не захотіли жити з батьками – ні з нами, ні з тими. Дітей теж поки не поспішають заводити, це навіть плюс. Я запитала якось у дочки: чи повністю вона довіряє своєму чоловікові. Дочка здивувалася, каже: «Та що ти, мамо? Він багато працює або зі мною поруч, як можна? У нас повна довіра». Але я у все це не повірила, бо життя не знає дочка. Я була впевнена, що не все так просто.
І незабаром виявилося, що я таки мала рацію. Ми поїхали втрьох на дачу, батько вдома залишився. Дочка загоряє, я готую на веранді і поглядаю через віконце на зятя – той сидить поруч на терасі як завжди з телефоном, переписується з кимось. Нога на ногу, посміхається, облизується. А мене зло бере – як би прочитати цю переписку?
Тут на удачу дочка кличе зятя. Той кидає телефон на столик і біжить допомагати. Я лечу до його телефону, дещо побіжно прочитала, на скільки змогла. З цієї переписки стало зрозуміло, що у зятя є інша жінка.
Приблизно через годину зять почав театрально проситися на роботу – мовляв, шеф лютує, важливий клієнт на ремонт машину поставив. Я сказала: «У тебе вихідний, говори, що нікуди не поїдеш, і взагалі – тут потрібна чоловіча допомога, так що я не відпускаю!».
Але дочка за нього заступилася – мовляв, нехай їде! Знала б вона, куди його хоче відпустити! Але він все ж залишився.
І ось тепер я вся знервована! Сказати про це чоловікові – навіть боюся подумати, як він на це відреагує. Рідним і друзям – те ж саме: відразу чутки підуть. Але найстрашніше відкрити очі своїй дочці на невірність її чоловіка: вона цього не перенесе, вона ж його обожнює! Так, він відноситься зараз до неї ласкаво і дбайливо, але він же ходить наліво!
Чи все ж сказати, вона поплаче, але хоча б в подальшому життя собі не зламає? Ніколи не думала, що мені доведеться розплутувати всю цю ситуацію, я не знаю, як правильно вчинити?
Фото ілюстративне – gettyimages.
