Ми відзначали покупку квартири. Прийшли родичі чоловіка, і тут, при всіх, його мама заявляє, що переїжджає до нас жити. Теpпіти свекруху в нашому з чоловіком будинку, я не маю наміру. Тепер не знаю, що робити.
Чоловік сім років по заробітках мотався, ми з дитиною собі у всьому відмовляли. Накопичили, нашкребли на двокімнатну квартиру в спальному районі, без ремонту. Джерело
Батьків у мене немає, тільки тітка, яка обманом позбавила мене батьківської квартири. Тому з гостей на новосіллі моїх родичів не було.
А ось чоловікові прийшли всі: моя свекруха Раїса Михайлівна, сестра чоловіка Аліса з чоловіком Сергієм і молодший брат чоловіка, Антон з дружиною Ларисою. Дітей ніхто не взяв, розраховуючи на багате застілля.
Треба уточнити, що всі гості жили в квартирі Раїси Михайлівни, тулячись в трикімнатній квартирі вдесятьох.
А якщо і хотілося, то в цьому сумнівному задоволенні ми собі відмовляли, відкладаючи кожну копійку на придбання житла.
Антон з Сергієм сходили в магазин. Все їстівне було спробувано і як слід розкритиковано: солі мало, прісно, пересмажене, м’ясо сухувате, салат не так заправлений, як у Раїси Михайлівни. Моє новосілля перетворилося в ток-шоу: хто більше славить свекруху в порівнянні зі мною.
Подібне мене не ображало – я давно навчилася не звертати уваги на маму чоловіка. Якщо витрачати свої нерви на цю злісну жінку, то проживу я років на 10 менше.
Коли Раїса Михайлівна починала виливати на мене свій потік жовчі, я подумки домальовувала їй вуса, або поні з капелюхом Наполеона, або поросячий хвіст, і ледве стримувалася від сміху, поки вона мене чихвостила.
Аліса з Ларисою, теж страждають від занадто гострого язика Раїси Михайлівни, неодноразово цікавилися у мене, як мені вдається зберігати холоднокровність і не з Раїсою Михайлівною. Своїм рецептом я само собою з ними не ділилася – донесуть, і я просто знизувала плечима, недбало кuдаючи:
– Вроджена мудрість.
Апогеєм вечора став жереб. Навіть два. Перший: хто з них переїде жити до нас. І другий: якою з кімнат ми поступимося улюбленим родичам. Вони зажадали принести їм шапку і папір з ручкою.
– Нехай доля розсудить, кому з’їхати. Але краще нехай це буду я, ви мені всі набридли. – заявила Раїса Михайлівна.
На моє зауваження, що нам ніхто не потрібен, я була удостоєна гнівного погляду:
– А твоєю думкою хтось цікавився? Все одно, якщо з моїм сином щось трапиться, я буду мати повне право жити тут, як спадкоємиця. Просто це право я хочу реалізувати раніше.
Нормально? Ми тільки купили квартиру, а свекруха вже подумки її успадковує. Не розумію, як можна навіть подумки можна поxoвати свою дитину через житло?
Чоловік мовчав, не наважуючись сперечатися з матір’ю, і почався цирк:
Папірець з плюсиком витягла Аліса. Вона радісно підскочила, і заверещала:
– Ми будемо жити в кімнаті з балконом. Все-таки вона більша, а дітей у мене троє! Починайте виносити звідси своє барахло!
Антон почав нити, що потрібно переграти, що Аліса шахраювала. Раїса Михайлівна вставила свої 5 копійок:
– Якщо переїду я, то в мою кімнату ви зможете відселити всіх дітей.
Пропозиція свекрухи здалася її дітям привабливою і вони з радістю погодилися відправити улюблену маму жити до нас з чоловіком. Нашої думки ніхто не питав, а мені не допомогла навіть уявна борода на обличчі у свекрухи.
Я схопилася, і голосно повідомила:
– Ніхто до нас не переїде! Ніхто!
Сім’ї Аліси і Антона мають непоганий дохід, більший, ніж наш з чоловіком. Тільки женуться вони за гарячими задоволеннями: сходити в ресторан, модний одяг, відпочинок за кордоном. Ніхто з них навіть не думав збирати на своє житло або брати іпотеку – їх прекрасно влаштовує життя з матір’ю чоловіка.
Терпіти свекруху в нашому з чоловіком будинку, я не маю наміру. Ця жінка володіє приголомшливою здатністю псyвати все, до чого прикладає руку: її діти, які живуть з нею, постійно лаються зі своїми дружинами під схвалення матері.
Чоловік заїкнувся:
– А що такого, що мама буде жити з нами? По господарству допоможе, з дитиною посидить.
Свекруха при цих словах стрепенулася і переможно на мене подивилася.
– Ні. – відрізала я. – Тільки через розлучення.
Ішли дорогі гості не прощаючись, щедро обсипаючи мене обpазами і звинуваченнями в невдячності, обіцяючи що я ще про це пошкодую.
Вечір було зіпсовано. Кожен залишився при своїй думці. Що тепер робити?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
