В одній із бібліотек Полтави навідріз відмовляються обслуговувати відвідувачів державною мовою, пише “Обозреватель”.
Про це на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook написав журналіст та видавець Микола Тимошик.
У бібліотеку Тимошик прийшов для того, щоб подарувати свої книжкові новинки. Заступниця директора закладу відвела його у відділ комплектування. За його словами, краще б вона цього не робила.
“Пройшли перші п’ять хвилин, а там уперто продовжували спілкуватися зі мною… російською. На моє толерантне прохання перейти на державну сталося так, як у того класика: “і тут Астапа понєсло”. Остапами виявилися практично всі працівники цього відділу. Та найагресивніше вела себе така собі Тетяна Максимова”, – написав журналіст.
Працівниця бібліотеки використовувала фрази типу “ми нє гасударствєнниє служащіє, поєтому нікто нє заставіт нас гаваріть на украінском”, “єто вєлікій язик Пушкіна”, “а пачєму я далжна с вамі гаваріть на украінськом”.
“Згадали і про “многоязичіє” у Верховній Раді. І про те, що я перший, хто звернувся до них із такою “нєобикновєнною просьбою”. Шокувала тональність розмови: наступальність, нахабство, впевненість у безкарності. Власне, це досить частий випадок, з яким стикається кожен із нас у державних установах культурницького чи наукового напрямку діяльності”, – зазначив Тимошик.
До всього, видавця обурив факт, що бібліотека, де відмовляються спілкуватися українською, носить ім’я Івана Котляревського.
Читайте також: ЯКБИ Я БУЛА ЦАРИЦЯ: САВЧЕНКО ПОХИЗУВАЛАСЬ, ЯК ЇЇ ХОТІЛИ ВИКУПИТИ ЗА $50 ТИСЯЧ (ВІДЕО)
Популярні статті
- Коли батьків моєї подруги Марини не стало, сестра швиденько їх квартиру оформила на себе. Відтоді Марині дуже важко жилося, чоловік щодня докоряв їй за це. А якось він занедужав і Марина набрала сестру
- Мій чоловік вислав з Америки велику суму грошей і сказав порівну поділити між дітьми. Та я вирішила, що доньці потрібніше, тому сину дала лише невелику частину. Через кілька років чоловік повернувся додому і тепер я не знаю, що я маю йому сказати
- Якось ввечері свекруха прийшла до нас з чоловіком і сказала, що в них зі свекром є чимала сума грошей, вони багато років відкладали її. Я ніколи не очікувала, що вона про таке зізнається, але те, що вона сказала далі, ще більше спантеличило мене
- Моя мама рік тому вийшла на пенсію, і відтоді їй не вистачає грошей. Щосуботи мама приходить до нас в гості, і потім ми разом йдемо в торговий центр купувати все необхідне. Такий похід в супермаркет щотижня мені обходиться мінімум півтори тисячі гривень, виходить, що в місяць я на свою маму витрачаю щонайменше 6 тисяч, і мій чоловік проти цього
- Два роки тому моя рідна сестра купила земельну ділянку в нашому селі, захотіли вони з чоловіком будуватися. Грошей у них трохи було спочатку, тому скоро фундамент звели і стіни почали гнати. Згодом Оксана стала бігати до мене щодня, її чоловік постійно щось просив у мого Миколи. Не було й дня, щоб вони не з’являлися на нашому подвір’ї, або не телефонували нам. Я тоді ще не знала, чим все це закінчиться