Ми купили свою квартиру, на неї більше грошей заробила я, адже я заробляю більше свого чоловіка. Стали збирати речі, щоб переїхати в своє власне житло від свекрухи. З мамою чоловіка ми жили 5 років, а коли вона побачила, що ми з’їжджаємо, то незадоволено запитала, як тепер вона платитиме комунальні за свою трикімнатну квартиру і за що тепер харчуватиметься?
Чоловік сказав, щоб мама продавала свою велику квартиру і купила однокімнатну, а гроші, які залишаться, і будуть їй на життя.
А наступного дня нам подзвонила сестра чоловіка і сказала, що ми маємо порівну скидатися мамі на комунальні платежі і по черзі купувати їй продукти.
Ми погодилися. Зовиця 3 місяці виконувала домовленість, а потім сказала, що в неї немає грошей. Ще декілька місяців ми допомагали матері чоловіка, а потім я сказала їй, що не можемо одні все оплачувати, нехай доньку просить про допомогу. Та мама чоловіка запевнила, що ми зобов’язані їй допомагати, адже багато років жили в неї, а донька її жила в свого чоловіка відразу, як вийшла заміж.
Тоді ми просто перестали давати свекрусі гроші. Вона продала свою квартиру, купила однокімнатну собі, але оформила її на доньку, а решту грошей залишила собі.
Тепер вона часто телефонує нам, щоб ми допомагали їй, вона говорить, що послухала нас і зробила так, як ми її просили.
Чоловік їздить до мами, все їй допомагає, але я не розумію, якщо свекруха все оформила на доньку, то нехай звертається до неї. Та свекруха говорить, що мій чоловік має допомагати матері, інакше для чого вона виховувала його?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.