Зараз ситуація у мене склалася зовсім не проста, хоча розумію, що сама в цьому винна. Ми більше 7-ми років живемо з Дмитром, у нас є спільна дитина, синові 5 років. Чоловік любить гратися з сином, бере з собою в гараж, приходять усі брудні, але щасливі. Про мене теж не забуває – квіти без приводу дарує постійно, романічні вечері в ресторанах.
Раніше ми орендували квартиру, платив за неї чоловік. А недавно взяли кредит, оформили все теж на нього ж, але платимо разом, і мої батьки нам грошима теж гарно допомагають. Живемо ми добре, дружньою сім’єю, де всі один одного люблять та поважають. Я хороша господиня, сама люблю затишок, чистоту вдома та запах домашніх пирогів. Працюю неповний день, але грошей нам вистачає. Син підросте, можна буде подумати і про кращу роботу, а поки усі добре й так. Я сама модельєр і швачка, працюю в салоні, але буває багато приватних замовлень. Чоловік добре заробляє, розкоші немає, але якщо є мета – річ купити або на хороший відпочинок відкласти гроші – то все реально. Хотіли почати відкладати на приватний заміський будинок, але вирішили трішки почекати.
Ось жила і раділа – шлюб вдалий, хоч і знайшла чоловіка пізно, але всім кажу: чекала саме такого, як мій чоловік. У нього це другий шлюб, в колишній сім’ї теж є дитина-підліток. Чоловік, чесно кажучи, добре спілкується зі своєю дочкою від першого шлюбу, але з тією сім’єю тримає дистанцію. Допомагає матеріально, підтримує зв’язок з батьками першої дружини, так як дівчинка живе з ними. Що там у них сталося, де його перша дружина живе – я ніколи не цікавилася. Цікаво вийшло потім, звичайно, але за це невтручання в особисте життя чоловік мене дуже цінує. Він розповів мені про свою першу сім’ю рівно стільки, скільки вважав за потрібне. А я особливо не допитувалася, а раділа своєму щастю.
Я не забирала його з сім’ї, він був вільним і жив один. Але мене все більше непокоїть те, що він до цих пір в шлюбі з тією жінкою. На дружні жарти в компаніях – чому ми не одружуємося, ми навчилися жартувати, що шкодуємо грошей на весілля. Нам і так добре, а штамп в паспорті – це лише формальність.
Подруги-колеги з салону кожен день наводять приклади з життя цивільних дружин, яких і дружинами то назвати не можна, які після того, як їх покинули чоловіки, залишилися ні з чим. Переконую себе, що вони заздрять, ці сумні оповідання не про нас.
Але останньою краплею в цій непростій історії стала моя мама, вірніше, її суворе прохання поставити чоловікові ультиматум: одружуємося він зі мною чи ні? Їй здається дуже дивним факт наявності штампа в паспорті мого чоловіка з чужою жінкою. З одного боку, у неї все права, а у мене одні обов’язки. Що це за шлюб такий, коли я й зовсім не дружина наче? А згідно із законом навіть на нашу нову квартиру у неї є всі права. Вона законна дружина чоловіка, на якого оформлене наше житло.
Я довіряю чоловікові, і ця розмова йому буде неприємною, і мені незручно її починати. Але боюся, що моя мама має рацію, потрібно це вирішити зараз, щоб потім не було пізно.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.