Моя свекруха любителька похвалитися, що завгодно буде про себе хороше розповідати, лише б бути на висоті, лише б в хорошому світлі себе показати. Лев за гороскопом вона у нас, вся з себе справжня королева. На її думку, вона робить все краще за інших: і борщі готує, і прибирає, і дітей виховує тощо. А ще вона незамінний працівник. І носить вона наймодніші речі, навіть молоді дівчата їй заздрити мають. Я втомлювалася від її хвальби саму себе вже тоді, як ми з чоловіком тимчасово жили у неї, як тільки розписалися. Тільки незрозуміло, чому від неї такої господині і красуні чоловік пішов до іншої жінки. Мабуть, теж втомився вислуховувати подібні речі.
Коли я дізналася, що чекаю дитину, то мама чоловіка мого, звичайно ж, сказала, що буде найкращою бабусею для нашого дитяти. Ми тоді вже взяли з чоловіком кредит і жили окремо. Коли свекруха приходила до нас, то показувала мені свій телефон зі словами: «Дивися, який я майбутньому онукові костюмчик, шапочку, шубку, коляску чи іграшку вишукала». Заходить на якийсь сайт дитячого магазину і показує: «Ось, в закладках у себе залишила, зараз накопичу трохи грошей – обов’язково куплю для нашого дитяти!» І так про кожну річ вона мені постійно говорить. Тільки нічого ні разу не купила, з того, що показувала мені на тих сайтах.
Народився син, на виписку вона не приїхала – ну добре, якраз тоді на роботі вона була, хоча могла б і помінятися з кимось, або відпроситися у той день. Подзвонила, привітала, сказала, що на вихідних приїде. Ми з чоловіком ще заздалегідь купили для дитини все необхідне, а вона, нібито, засмутилася: «Ну ось, я це ж хотіла купити, ну раз так, що-небудь інше придумаю вам тоді». Принесла фотоальбом «Наш малюк», у неї подруга рукоділлям займається, звичайно, дуже гарненький він, але не за часом: зараз всі фото на телефоні або в ноутбуці є, адже так втомлює кудись ходити і роздруковувати їх. Взагалі, це все, що вона принесла нам з обіцяних речей. Трохи погралася з онуком, пообіцяла приїжджати кожні вихідні, давати нам з чоловіком «вільну» годину вечорами, і зникла ще на кілька місяців.
До слова сказати, що живемо ми зі свекрухою в одному великому обласному місті, але на різних його кінцях. Так, добиратися далеко, з двома пересадками, а якщо в місті ще й пробки, то можна і годину їхати. Але це ж не привід не провідувати своїх дітей, не допомогти їм. Гаразд, є відеозв’язок, але ми ж не можемо на неї дитину залишити по цьому відеозв’язку. Якось я попросила ї. мовляв – ну будь ласка, приїжджайте до нас, мої батьки дружно застудилися, а нам так хочеться кудись вийти, відпочити трішки і до друзів у гості сходити. Та й взагалі – онука можна по-справжньому побачити. Приїхала в середині березня, привезла фрукти, іграшку дитині, залишилася з ночівлею і поїхала рано вранці.
А потім з’явилося гарне виправдання: з’явилися обмеження і всім сказали сидіти вдома. І тривало це все довго, як раз до тих пір, коли нашому синові виповнився рік минулого тижня. І то, вже мій чоловік мало не впрошував приїхати свою маму до нас. Подарунок вона привезла, звичайно, хороший – гарненький комбінезон, чобітки на зиму і цікаву сенсорну іграшку. Ну так за такий час змогла ж накопичити! А потім сама запросила нас до неї в гості, вчора якраз ми були у неї, здалеку до неї приїхала її сестра з чоловіком і племінниками. Ми поїхали до неї самі з чоловіком, тільки сина вдома з моїми батьками залишили, все ж там шумно буде, не треба малюка втомлювати так, він ще маленький.
Саме незрозуміле було потім, коли я пішла на кухню робити всім каву, а чоловік в під’їзд вийшов поговорити з знайомим. Чую, як свекруха розповідає родичам, але намагається робити це, як можна тихіше: «Ось що б молоді без мене робили? Я малюкові і подарунки в інтернеті вишукувала, купувала, і няньчитися з ним приїжджала, і продукти у себе в магазині куплю і привезу їм. Стільки клопоту з онуком, зате зростає у мене на очах, та й молоді дякують – відпочивати їм даю можливість!»
Я чую все це і вухам своїм власним не вірю. Хоч би почекала, поки ми поїдемо. Заходжу з підносом, дивлюся на свекруху, а вона бігом починає щось про свою подругу на роботі розповідати. А я не змогла змовчати і кажу: «Мамо, не говоріть неправди, ви у нас майже не буваєте. Ми самі справляємося, і нам мої батьки допомагають, ви для нас нічого не робите!»
Даремно, звичайно, я це сказала, але у мене чомусь всередині все аж закипіло. Свекруха сидить, червона, виправдовується, і відверто говорить неправду своїм родичам – дивиться на мене, шукає підтримки очима. Мовляв, це тільки якийсь час було, коли сказали вдома сидіти, вона сама дуже сумувала, хотіла б прийти до нас, але не можна було. А так при першій-ліпшій можливості відразу їхала до онука, гостинцями обдаровувала. Ой, добре, нехай вже говорить, що хоче, я вже мовчала, але було дуже неприємно від того. Попросила чоловіка викликати таксі, і ми поїхали додому, залишивши його родичів на одинці, вже й не знаю, що вона там їм розповідала. Зараз і свекруха мені вже добу не дзвонить, мабуть образилася на мене, і у мене немає більше ніякого бажання з нею спілкуватися. Не люблю людей, які говорять неправду, хвальків і лицемірів, а свекруха саме така. Для мене свекрухи більше немає, та й не потрібно, щоб вона приходила більше до нас, якось самі справимося. Мої батьки, як дізналися про все, теж сказали, що бачити її не хочуть більше.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – komiinform.
