fbpx
Життєві історії
Мої батьки – прості сільські люди. Коли вони дізналися, що я живу з Миколою, то батько відразу сказав, або ми граємо весілля, або розходимося, адже про них вже все село пліткує. Я дуже хотіла сама вийти заміж за Миколу, та він до вінця не кликав. А одного разу я почула розмову його мами з сусідкою і все зрозуміла відразу

Я народилася і виросла я в маленькому селі. До школи ходила в сусіднє село яке знаходиться за 15 кілометрів від нашого, адже у нас школи не було. Навчалася я на відмінно і, після закінчення 11 класу, я поїхала в місто, де вступила до інституту. Я про це мріяла все життя. В нас, навіть поруч, не було можливості отримати вищу освіту, і тому вся молодь їхала в міста, в надії на краще майбутнє. Так тоді і зробила я. Мама з татом спочатку були проти. Всі говорили, як я в чужому місті буду зовсім одна, але після довгих умовлянь і пролитих сліз, пішли мені назустріч і відпустили з дому. Я без проблем здала вступні іспити, і вступила на перший курс навчання. Мені дали кімнату в гуртожитку разом з ще однією дівчинкою. Всі мої думки були виключно пов’язані тільки з навчанням, поки я не познайомилася з Миколою.

Високий, гарний брюнет відразу запав мені в душу і я щиро закохалася в нього. Микола відповів мені взаємністю і вже через три місяці ми почали жити разом. Ми орендували невеличку квартиру, а мій Микола на той час вже закінчив навчання і працював.

У нас було все ідеально. Вранці я вставала, готувала сніданок, відправляла Миколу на роботу, а сама бігла в інститут. Після навчання робила всі домашні справи і зустрічала його зі смачною свіжою вечерею. Я вірила і вважала, що він обов’язково зробить мені пропозицію і ми одружимося, але цього так і не відбувалося. Мої батьки все ніяк не могли заспокоїтися, як це жити в цивільному шлюбі, для нашого села це взагалі було незрозумілим, у нас люди грали весілля, а потім жили однією сім’єю. Батьки весь час казали – або одружуйтесь, або розходьтеся. Але як, я ж не підійду і не скажу йому: “Ану одружуйся зі мною, Миколо, а то я піду від тебе”.

А раптом він відповість, ну і йди. Я не знала що робити. Ще до того ж виявилося, що його батьки теж не хочуть, щоб ми з їхнім сином одружилися та були однією сім’єю. Дізналася я це випадково, підслухала розмову його мами з сусідкою, коли ми прийшли до них в гості. Його мама сказала, що ця селючка зовсім не пара її сину, адже на нього вони мають велику надію, та гідну пару йому знайдуть. Я тоді дуже сильно образилася.

Все думала і думала, міркувала, гадала як же натякнути Миколі про весілля. Як зробити так, щоб ініціатива виходила саме від нього, щоб він сам прийняв рішення про наше одруження. Всі мої проблеми вирішилися вже через три тижні. Я дізналася, що чекаю дитину. Коли повідомила це Миколі, він був аж надто щасливим, чого я зовсім не очікувала. Виявляється він давно хотів дитину.

Вже через три місяці ми зіграли пишне весілля. Хоча його батьки і були проти, Микола був рішучим і настояв на своєму. Вони казали, що в нас навіть нема власного житла, а до себе вони нас не приймуть. Але й питання житла вирішилося саме собою.

В призначений термін у нас з’явилася трійня і нас забезпечили трикімнатною квартирою. Після появи малюків і отримання власного житла, стосунки з його батьками в нас налагодились і свекруха дуже мені допомагала з дітьми. Зараз вона мені вже не раз говорить, що тоді помилялася. Дуже шкодує про минуле, але зараз ми з нею дуже близькі, вона стала рідною мені людиною.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.