Незгоди в нашій родині почалися через одяг. Здавалося б, дрібниця, але закрутилося у нас ого-го.
– А я взагалі не розумію, з чого ця суперечка взагалі почалася, чим я сестру свою образила? – дивується 30-річна Валентина. – Вона мені віддала дитячі речі, що залишилися після її дитини. Відмінні речі, так! І там багато недешевих – всякі якісні іграшки, фірмові комбінезони, п’ять великих пакетів речей.
Я приїхала з чоловіком на машині, привезла їй шоколадку, все забрала, спасибі сказала. Вдома розібрала пакети, подзвонила їй, ще раз подякувала. Мені здається, дотримала всі формальності! Чи ні?
– Ну, схоже, що так, все. Важко уявити, що ще потрібно.
– У розмові потім я сестру ще спеціально запитала, чи їй потім ці речі віддати назад? Вона руками замахала: “Ні, не треба, навіщо? Продавати я не вмію і не буду, а народжувати, каже, ми з чоловіком більше не плануємо точно – за кількістю не женемося, наш єдиний син все буде мати по максимуму”. Ну, мабуть, на відміну від наших дітей, вони ж все ніяк заспокоїтися не можуть з приводу їх кількості.
Дітей у Валентини четверо, і скоро буде п’ятий малюк. У багатьох знайомих, та й у родичів, ось, наприклад, у сестри, цей факт просто викликає острах. Звістка про те, що Валентина чекає п’яту дитину в родині кілька місяців тому справила ефект неймовірного здивування і нерозуміння.
З мамою он вони до сих пір не розмовляють, вона «відреклася» від їх сім’ї ще двоє дітей назад, а інші родичі відверто крутять пальцем біля скроні. Хоча кому яке діло, здавалося б, тепер? Де четверо, там і п’ятий, це вже не дуже принципово.
Само собою зрозуміло, Валентина давно вже не працює, сидить вдома, займається дітьми. Допомоги не просить ні у кого. Живуть на зарплату чоловіка і дитячі виплати. Кінці зводять завдяки тому, що квартира у них батьківська. Не потрібно ні за оренду платити, ні кредит виплачувати.
Більш того, свекруха зі свекром спочатку надали їм однокімнатну, а пізніше, коли на горизонті замайорів третій малюк, і зовсім помінялися квартирами, пустивши молоду сім’ю з дітьми в свою трикімнатну квартиру, а самі заселилися в однокімнатну.
Обидві квартири оформлені на свекрів, так що особливої різниці немає, але в трикімнатній, звичайно, жити з чотирма, а скоро вже й п’ятьма, дітьми куди краще, ніж в однокімнатній.
Валентина добре веде господарство і займається з дітьми, вдома у неї чистота і порядок, діти доглянуті, а економити гроші дуже допомагає те, що вона багато готує сама і обходиться без нянь і взагалі найманих помічників. Хоча, звичайно, не дивлячись на вміння заощаджувати, грошей у них з чоловіком вистачає від зарплати до зарплати.
Старша сестра Валентини, Тетяна, матеріально живе набагато краще. Обоє з чоловіком вони працюють, роблять кар’єру. У Тетяни з чоловіком своя квартира, два автомобілі, добротний дачний будинок з усіма зручностями. І лише одна дитина, хлопчик, якого Тетяна народила в 38, три роки тому. Цей малюк, до слова сказати, ровесник четвертої дочки Валентини, адже їй теж недавно виповнилося три роки.
Чи треба говорити, що до народження свого єдиного довгоочікуваного малюка Тетяна з чоловіком купили все найкраще. Фірмові бодіки і костюмчики, підігрівачі пляшечок, шезлонги-гойдалки, стерилізатори і відеоняні.
– Там навіть соски у них не прості, а золоті! – усміхається Валентина. – Я завжди беру найпростіші, звичайні, нашого виробництва, вони дешевші набагато, у мене на таких всі діти виросли. А у сестри – тільки відомого зарубіжного виробника, і не менше.
Пора сосок і стерилізаторів у дитини Тетяни давно пройшла, а речі всі для чогось лежали, хоча про другу дитину вони з чоловіком навіть не думали. А коли дізналися про те, що Валентина чекає дитину, Тетяна вирішила розібрати шафи і проявити нечувану досі щедрість – віддати речі новому племіннику. Бо більше особливо і віддати щось нікому: подругам вже за сорок, немовлят ні у кого немає, та її оточення і не стало б брати речі, які вже хтось використовував, навіть у хороших знайомих. Викинути шкода, речі дуже небюджетні, а продавати в інтернеті – лінь.
А тут такий привід зробити добру справу – просто гріх не скористатися.
– Загалом, я так зрозуміла, що Тетяна, сестра моя, речі віддала в повне моє розпорядження! – розповідає Валентина. – Вдома переглянула я пакети, зрозуміла, що стільки всього мені не треба. У мене ж і свого барахла гора, ще з попередніх дітей трохи залишилося. Дещо я навіть вже і новеньке підкупила майбутній дитині.
А всі ці стерилізатори та інше мені точно не потрібні. Сфотографувала я речі, в загальному, і виставила на продаж в інтернеті. Ціну поставила невелику, щоб швидко все розібрали, та й все, мені вже народжувати скоро. І пише мені приятелька в соцмережах: “Ой, я бачила, ти речі продаєш? Якісні, гарні. У тебе я б взяла”.
Цей запис, як на гріх, побачила Тетяна і розізлилася. Дзвонить сестрі з претензіями, всім родичам розповіла, яка підла і меркантильна Валентина. Продає чуже, бач, яка розумна! Для цього їй, чи що, віддали повзунки та іграшки?
– Ти не мала права продавати речі, які я дала тобі! – на підвищених тонах говорила Валентині сестра. – Я віддала тобі їх не для продажу! Для дитини! Якщо вони тобі не потрібні, ти повинна була відмовитися і не брати, я б іншим віддала. Ну або, принаймні, запитати дозволу на продаж. Я проти! Я взагалі більше тобі ніколи нічого давати не буду!
Валентина засмутилася і дуже здивувалася: а що вона такого зробила щось? Продавала ж не чуже, а то, що їй віддали як непотріб. З приводу можливого повернення речей вона у сестри уточнила заздалегідь, та впевнено сказала, що повертати не потрібно. Які зараз можуть бути претензії?
Сама Тетяна продавати речі не хотіла, щодо віддати комусь ще – так чому не дала раніше? Вони у неї на полиці лежали три роки. І гроші вже витрачені – купили дітям ласощі.
Валентина дуже замутилася через образу сестри, дзвонила їй, але та не бере телефон. Але ж речей вже не повернути, їх вже немає.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
