fbpx
Життєві історії
Моя мама сказала, щоб ми на весілля її не запрошували. Вона ні копійки не дасть і сама не прийде. З майбутнім зятем вона взагалі не говорить. Якось ми прийшли в гості до родичів, так вона, коли побачила Степана, встала відразу зі столу і пішла. Я навіть не знаю, як розповісти про це свекрам

Моя мати була дуже рідною і дорогою мені людиною, вона завжди мені в усьому допомагала і підтримувала мене постійно. А зараз, коли я за крок від свого жіночого щастя, вона не просто мене не підтримує, а й всіляко хоче зруйнувати моє щастя. Вона в житті бачить тільки матеріальні цінності, а іншого для неї не існує. Я не знаю як її переконати в протилежному. Не можу стримати сліз. Не думала, що в такий важливий день залишуся без підтримки мами і буду відчувати себе справжньою сиротою.

Мого батька не стало дуже рано, я його майже не пам’ятаю. Мамі було, звичайно, важко. Але, їй завжди та в усьому допомагали мої дідусі і бабусі. Причому татова рідня теж нас не обходила увагою, ставилися до нас, як рідних людей. Ми не бідували, так і жили, на мій погляд, не гірше за всіх. Але, мама постійно була іншої думки. Словом, вважала, що не в грошах щастя, а в їх кількості. Повторювала, що у мене обов’язково повинен бути багатий чоловік з хорошими зв’язками та статками.

Родичів наших вона теж переконала в необхідності пошуку багатого зятя, іншої думки й слухати не хотіла зовсім. Я не погано вчилася. Та й мама ніколи не шкодувала грошей на репетиторів. В юридичний вступила легко, на радість мамі. Їй здавалося, що саме тут навчаються люди «того рівня», про який вона мріяла, де донька легко може знайти собі пару.

Практично відразу з’ясувався цікавий факт. Поруч з нашим будинком побудували нову багатоповерхівку. І моїм одногрупником виявився якраз сусід з нового будинку. У нього була машина, так що він люб’язно підвозив мене на заняття і додому. Звали його Андрій. Він мені теж дуже сподобався. Справа була зовсім не в красивій машині чи його власній квартирі, на які звертала увагу лише моя мама. Мені здалося, що він надійний і розважливий хлопець, самостійний, як для свого молодого віку. Але в дійсності все виявилося не зовсім так, як я думала. Андрій не збирався собі ні в чому відмовляти і нічим обтяжувати. Періоди, коли він пропонував жити разом, змінювалися розповідями, що він ще молодий для того, щоб нудьгувати вдома на дивані. Мені не подобалися деякі його друзі. А він вважав, що у нього все життя ще по переду і спішити йому немає куди, важливі рішення приймати він не збирався. Інколи до мене приходили думки, що він геть не хоче сім’ї.

А от моя мама зовсім не підтримувала мої сумніви. Навпаки, радила скоріше мати дитину, щоб «прив’язати» Андрія до себе та дитини. Ця ідея викликала у мене лише нерозуміння. Бажання стати матір’ю дитини від ненадійного чоловіка, у мене зовсім не було. Замість хитрих кроків до офіційного статусу, я вирішила просто розлучитися з нареченим. Що зовсім не порадувало маму. Напевно, вона вирішила, що це така моя хитрість.

Звичайно, це далося мені нелегко. Якщо людина тобі не байдужа, просто викреслити її з життя не виходить легко. Щоб не думати про свій важкий період в житті я поїхала на відпочинок з подружкою. До цього часу в мене з’явилася стабільна робота і особисті гроші. Проходив згаданий семінар в мальовничому місці. Серед його організаторів виявився спортивний молодий чоловік з приголомшливими блакитними очима і простим ім’ям Степан. З’ясувалося, що він дуже розумний та добрий чоловік А працює він охоронцем в супермаркеті, як раз навпроти нашого офісу. Ось такі бувають збіги в моєму житті. Хорошу людину я зустріла так далеко від дому, хоча ми постійно були поряд одне з одним.

Степан зовсім інша людина і різко відрізняється від Андрія ставленням до світу і людей. Він дуже позитивний і відкритий, налаштований на тривалі відносини, сім’ю і декількох дітей. Ми з ним жодного разу не сперечалися, він має спокійну вдачу! Він завжди вирішує навіть дрібні суперечки спокійними розмовами. Просто дивиться, слухає, говорить і відразу знаходиться вирішення проблеми. Мені дуже добре та спокійно поруч з цією людиною. Але, до однієї єдиній людини, підхід знайти йому так і не вдалося. І цією людиною виявилася моя мама!

Коли вона побачила орендовану квартиру, в яку я переїхала до Степана, вона просто була у розпачі. Скільки було розмов, що я прирікаю себе на злидні на все життя, тому що мій обранець ніколи не буде гідно заробляти і, взагалі, він мене не вартий.

Вона не хотіла слухати його взагалі. Навіть в той час, коли ми приїжджали в гості до інших родичів і виявлялися за загальним столом. Всі спроби Степана розповісти щось цікаве наштовхувалися на сарказм з її боку. Вона постійно просила мене одуматися і помиритися з Андрієм. Хоча я і думати більше не могла ні про кого, крім мого свого коханого Степана.

Але, найгірше чекало мене попереду, коли мій коханий зробив мені пропозицію і сказав, що буде найщасливішою людиною у світі, коли я вийду за нього заміж, мама не просто не зраділа, вона влаштувала справжній скандал, що не збирається віддавати дочку в руки цього бідака і не благословляє наш шлюб.

Сказала, що не дасть ні копійки на церемонію і застілля, що у мене все ще залишається гідна альтернатива у вигляді сусіда. Звичайно, Степан образився і пішов. Мені довелося його наздоганяти і заспокоювати, вибачатися за свою маму. Замість радісної події, про яку я мріяла, весілля може вийти не дуже веселою витівкою. Мама категорично відмовляється приходити на одруження. Думаю, це образить не тільки мого нареченого, а й його батьків.

Все моє життя мама була моєю найближчою людиною. І я не можу зрозуміти, як мені продовжувати жити без її добрих слів, без її підтримки та щирих порад. Проте, втратити хорошу людину я теж не можу. Від цих хвилювань я вже схудла і погано сплю. Степан теж переживає і вже не знає, що робити і як знайти спільну мову з майбутньою тещею. А моя мама слухати нікого не хоче.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook