– Я вважаю, що найкраще одружуватися тоді, коли вже більш-менш станеш на ноги. А приводити дружину до батьків в наш час, справа не вельми правильна.
– І що, так і живете всі четверо в твоїй двокімнатній квартирі – син з дружиною і дитиною і ти? І давно так? – вулицею поволі йшли дві жінки років шістдесяти, і мирно розмовляли про життя. Було відразу видно, що одна з них сильно стурбована ситуацією, що склалася в її родині.
– Ага, так разом і живемо, – зітхнула інша співбесідниця. – Четвертий рік ось уже пішов, відтоді, як вони одружилися…
– І що, перспектив роз’їхатися ніяких?
– Та ні, спочатку були у них розмови щодо того, щоб взяти власне житло в кредит. Щось начебто навіть збирали. Але потім невістка пішла в декрет, народилася дитина, і вже їм стало не до збирання грошей.
Працює зараз тільки син, зарплата у нього,чесно кажучи, невисока. Я теж уже не працюю, в минулому році пішла на пенсію, так що від мене допомоги ніякої…
– Зрозуміло, складна у вас ситуація … І як вам вдається мирно жити?
– У тому то і справа, що мирно не вдається. З невісткою постійні непорозуміння. Ганяю її, щоб з дитиною займалася нормально. Молоді ледачі зараз … Не будеш їх підганяти, не поворухнуться, так і будуть сидіти, носом в телефоні, а дитині мультики включать. Але так адже не можна! Я їй так і кажу – ти поводиш себе так, ніби дитина тобі не потрібна. Вимикай, кажу, планшет негайно, збирайся на вулицю, дитині потрібне свіже повітря!
Вчора ось знову було, уже не розмовляємо. Я вже сил не маю її перевиховувати, це ж треба, щоб так з невісткою не пощастило.
– А ти не переймайся цим так сильно. Це її дитина, нехай сама виховує її, як знає. Або відправляй їх на знімання, щоб не бачити всього цього. Зараз он маленьку однокімнатну квартиру можна зняти за цілком прийнятні гроші!
– Знімати квартиру, означає викидати гроші в нікуди! Віддаватимуть левову частину зарплати і сидіти напівголодними, а у них маленька дитина…
Я вже думала свою квартиру розміняти, але не виходить. Двох однокімнатних, навіть сильно благеньких, купити не вийде…
– А чому взагалі ти думаєш про дві квартири? Тобі потрібна одна, і не найгірша! Плюс доплата, яку ти можеш віддати синові в якості допомоги. А далі взагалі не твоя справа, одружився син, завів сім’ю, от тепер нехай сам і думає…
Чесно кажучи, я твого сина в цій ситуації не розумію взагалі, ти вже прости!
– А син тут до чого?
– Як до чого? Хіба не він привів дружину і матері на голову посадив? Що за необхідність була одружуватися в ситуації, коли ні кола, ні двора?
– Олено, ну що ти таке кажеш? По твоєму виходить, що, якщо квартири немає, так і не одружуватися тепер, чи що? Хлопцеві двадцять вісім років було. В цьому віці своїм житлом обзавестися не так вже і просто. У нас би народ тоді, взагалі, одружувався б в сорок років, якби всі чекали, коли своя квартира з’явиться…
Фото ілюстративне – ispovedi.
