Мені тридцять п’ять років, заміж я вийшла в двадцять п’ять. Я на той момент працювала в великій юридичній компанії, і на мене покладали великі надії. Але коли ми з чоловіком вирішили одружитися, він мені сказав що домашній затишок для нього важливіший, ніж зароблені мною гроші. І разом ми вирішили, що я повинна звільнитися і підтримувати порядок в домі.
До того ж мій чоловік досить добре заробляв, вистачало, щоб утримувати нас обох на належному рівні. Справа в тому, що мого чоловіка мама привчила до порядку. Весь одяг у нього мав бути випраний і випрасуваний, і висіти в шафі. Так чоловікові було зручніше вибрати, що вранці одягнути. Навіть носовички у нього повинні бути випрасувані і лежати в стопочку.
Мене роль дбайливої дружини ні краплі не напружувала, а навпаки, навіть подобалася. Я експериментувала на кухні, коханий був задоволений, як я готую. А його похвала була для мене дуже важлива. Відразу з’являлося натхнення творити чудеса в кулінарії. Мені самій подобався порядок в домі. Періодично я згадувала свою роботу і навіть нудьгувала.
Думала чого я, могла б домогтися на роботі за десять років. Але потім гнала від себе ці думки, тому що я і без роботи була цілком щаслива. Чоловік був теж задоволений, і у нього ніколи не було приводу поскаржитися, що я погана господиня.
З дітьми у нас поки не виходило, але ми вірили, що все в цьому плані у нас теж налагодиться. І все було б добре, але сталося несподіване: мій чоловік пішов із затишного будинку до своєї начальниці-кар’єристки. До жінки, яка живе на роботі, і навіть не знає, як це стояти біля плити. Вона не в курсі, що у мого чоловіка погане здоров’я, і що йому категорично не можна їсти все підряд.
Вона не знає, як прасувати сорочки і прати шкарпетки. Просто не розумію, чому він так вчинив. Адже я повністю підлаштувалася під нього, забезпечила йому ситне і затишне життя, а він проміняв мене на красиву ляльку.
Заради нього я відмовилася від гарної кар’єри і матеріальної незалежності в житті. Тепер я залишилася одна, разом зі своїми каструлями і сорочками. Йому тепер це не потрібно. І я нікому не потрібна. Після такої перерви в роботі мені вже не досягти успіхів.
Потрібно починати заново вчитися, а в такому віці і без досвіду нікуди не візьмуть. І мій чоловік це прекрасно розуміє. Він знає, що я тепер залишилася одна, без засобів до існування. І працювати я вже не зможу. А він просто втік як боягуз, навіть речі забирав, поки мене вдома не було.
На дзвінки не відповідає, і на мене йому байдуже. А я заради цієї людини, можна сказати, своє життя перекреслила. Найменше очікуєш зради від людини, якій душу віддала. А такий вчинок взагалі дуже мене підкосив. Навіть як чоловік, не зміг мені прямо в очі все сказати. Ось і як тепер зібрати осколки свого життя і жити далі?
Мені 35, я без роботи, без дітей, без чоловіка. Ніколи б не подумала, що це трапиться зі мною. Тепер я переконана, що найчастіше кидають вірних і відданих дружин.
Фото ілюстративне – kratko.eu.
