Зі звільненням одіозної голови Печерського суду Отрош три роки тягнули.
Вовк, Царевич, Кірєєв, Отрош… Ці персонажі у суддівських мантіях чи не найбільше «прославилися» за часів Януковича: саме їм Печерський суд столиці завдячував фірмовою маркою «печерське кривосуддя». Здавалося б, які могли бути сумніви, що після Революції гідності місце цим «фемідівцям» точно не у суддівському кріслі, а на лаві підсудних з квитком на нари. Але минали місяці, роки, а цих одіозних діячів у заплямованих мантіях навіть звільняти не поспішали. Родіон Кірєєв ще три роки тому до окупованого Криму втік, проте ні цей факт, ні кірєєвські «заслуги» його відставку не пришвидшили. Звільнили «юне дарування» лише у січні 2016-го. На вісім місяців довше протрималася у Печерському суді Оксана Царевич. Інший «герой», Сергій Вовк, досі значиться у списку суддів столичної «Печерки». Але апогеєм «недолюстрації по-українськи» і «владного гуманізму» стала історія з тепер вже екс-головою цього суду Інною Отрош. Головну розпорядницю «печерського кривосуддя», яка вже третій рік обживається в окупованому Криму і носить «раша»мантію, в Україні спромоглися звільнити лише зараз!
РІШЕННЯ щодо Отрош Вища рада правосуддя ухвалила за зверненням Мін’юсту. Звільнили одіозну служительку Феміди, керуючись Законом «Про очищення влади». Прозріли нарешті, що Отрош підпадає під люстрацію. Хоча, за бажання, могли б і порушення присяги пред’явити, й інші статті, які не на звільнення, а на кримінальну справу тягнуть.
Схоже на те, що, відсиджуючись у Криму, Отрош ще довгий час сподівалася: рано чи пізно їй вдасться повернутися до Києва, наче нічого і не було. Може, навіть суддівську мантію і крісло голови зберегти за собою розраховувала. Упродовж майже двох років після втечі не втомлювалася «телеграфувати» до Печерського суду, що вона, мовляв, на лікарняному. Ось тільки жодного «листа тимчасової непрацездатності» на підтвердження заявленої хворобине надіслала. Зрештою, де ж такий документ в анексованому Криму візьмеш?
Хоча зі старими зв’язками Отрош могла б запросто не лише українськими «лікарняними» розжитися. Не за красивіж очі три роки тому розжилася суддівським кріслом для своєї тезки-доньки, законністю призначення якої суддею навіть Генпрокуратура зацікавилася. Нині Інна Отрош-молодша продовжує працювати у Господарському суді Києва. Там же, куди прилаштували старшу доньку покійного кримського прем’єра Василя Джарти, який входив до найближчого оточення Януковича. Судячи з декларацій про доходи, спадкоємиці Джарти й Отрош як у Бога за пазухою живуть. Вікторія Джарти — серед «найкешовіших» українських суддів: за 2015 рік на пару з чоловіком задекларувала 23,2 мільйона готівкою (у переводі на гривні). В Отрош-молодшої з готівкою хоч і скромніше, але статків — на мільйони. Три квартири у Києві (найменша — на 96 «квадратів», найбільша площею майже 147 кв.м), два паркомісця, заміський будинок на 457 «квадратів». Їздить Отрош на «Лексусі» за більш як півмільйона гривень. А живе, судячи з декларації, на одну зарплату, яка у 2015-му становила близько 16 тисяч гривень на місяць.
Читайте також: УКРАЇНЦЯМ ХОЧУТЬ ЗАБОРОНИТИ ПРАЦЮВАТИ ПІСЛЯ ВИХОДУ НА ПЕНСІЮ
Популярні статті
- Одного вечора, коли я поверталася з роботи, швиденько забігла в супермаркет і побачила там чоловіка своєї найкращої подруги з незнайомою жінкою. Вони купували якісь продукти, овочі, фрукти і клали все в один кошик. Я не могла до них підійти, а коли повернулася додому, то відразу набрала Івана. Тоді я дізналася, що він зраджує Марині. Іван попросив нічого не розповідати його дружині, бо він хоче залишитися в сім’ї. І тоді я зробила велику помилку
- Дочка вважає, що якщо я вийшла на пенсію, то повинна кинути всі свої плани і повністю зануритися у онуків. Я не відмовляюся зовсім, час від часу я можу побути з ними. Але кожного дня на постійній основі я не згодна. Я почала брати замовлення по шиттю. Клієнтки дуже задоволені моєю роботою. Зрештою, у онуків є батьки, які і повинні ними займатися. Чому цим вихованням повинна займатися я
- Я все обміркувала, і вирішила, що повністю віддати будинок братові буде нерозумно. Продавши ділянку з будинком можна було купити двокімнатну квартиру. Знаючи, що брат спустить спадок дуже швидко, я наполягла на своїй частці. Думала – нехай будинок буде наш спільний, брат може жити в ньому, ніхто його не гонить, сподівалася, що він стане більш розсудливим, але куди там
- Робота у мене доволі високооплачувана, я вже купив собі квартиру і машину, їжджу відпочивати за кордон, маю якісь заощадження. Мого брата це дуже сильно дратує, але він нічого для цього не робив. Жодного разу не поцікавився, що й до чого. Лише стверджував, що мені пощастило. Але він навіть собі не уявляє, що мені довелося пережити. І якось трапилася у нього така ситуація, що йому знадобилися гроші. Він відразу ж звернувся до мене за допомогою. Я ж рідний брат і «зобов’язаний йому допомогти». Ось тільки я йому відмовив
- Через день народження подруги, я ледь не розлучилася з чоловіком. Я хотіла подарувати їй дві тисячі гривень, а чоловік сказав, що це забагато. Коли я про все розповіла своїй мамі, вона стала на сторону мого чоловіка, а мені порадила купити подрузі в подарунок кришталеві фужери. Добре, що я послухала маму, вона у мене дуже розумна жінка