Так вийшло, що мого чоловіка виховувала лише мама, і треба сказати, виховала чудово. Станіслав і добрий, і розумний, і порядний, одним словом, не чоловік, а мрія.
З Марією Степанівною, мамою чоловіка, ми знайомі давно. Ще коли ми зустрічалися, Станіслав вважав своїм обов’язком нас познайомити. Тоді його мама здалася мені цілком нормальною, розсудливою жінкою.
Коли ми одружилися, вона трохи сумувала, бо ми відразу почали жити окремо, так як взяли квартиру в кредит. Вона часто телефонувала, щоб поцікавитися, як у нас справи, а кожні вихідні запрошувала нас до себе в гості. Самі розумієте, у молодої пари не завжди є час і бажання проводити дозвілля з мамою, тому вона все частіше і частіше стала сама навідуватися до нас в будинок.
Як правило, це відбувалося без попередження – свекруха просто ставила перед фактом, що вона мало вже не на порозі. Спочатку це були нетривалі візити, типу попили каву з тортиком і розійшлися. Але потім Марія Степанівна почала все довше затримуватися у нас і поводила себе так, ніби вона у себе вдома.
Мало того, що вона приходила без попередження, так при цьому вона ще обожнювала робити зауваження з приводу пилу або розкиданих речей, перевіряла, чи чистий у її сина одяг і що у нас в холодильнику. Потім у неї якось сама собою з’явилася зв’язка ключів від нашої квартири.
Свекруха оселилася в квартирі і наводить свої порядки. Коли я почала обурюватися і скаржитися чоловікові, найдорожча матуся змінила тактику і стала дошкуляти мого Станіслава проханнями про допомогу. Вона живе в приватному будинку, перед Новим роком там щось сталося з трубами, і вона залишилася без води. Свекруха не довго думала, а просто вирішила тимчасово перебратися до нас.
Сказала, що поживе у нас до весни, але ось вже літо закінчується, а свекруха і не збирається від нас з’їжджати. А недавно я дізналася, що вона здала будинок, щоб нібито допомогти нам фінансово. І собі вона планує наскладати трохи грошенят для капітального ремонту свого будинку.
Так, ми виплачуємо кредит за квартиру, але я краще буду працювати цілодобово, ніж терпіти у нас в квартирі цю жінку. Вона дуже швидко відчула себе господинею.
Дивиться свої серіали з гучним звуком, без дозволу пере наші з чоловіком речі, готує те, що вважає за потрібне, перекладає речі в квартирі так, як їй подобається. Вранці встає рано, навіть у вихідний, і від нас вимагає того ж самого.
Відчуття, що це я у неї вдома, а не вона у мене. Чоловік у мене дуже добрий, він любить свою маму і не може сказати їй, щоб вона їхала до себе додому. А я не хочу жити з цією жінкою, мені набридло бути під її постійним контролем. Але різко про це говорити теж не можна, адже я боюся втратити доброго чоловіка. І що робити, я не знаю.
Фото ілюстративне – MarieClaire.
