Я прожила нелегке життя, і думала, що хоч зараз зможу трохи відпочити від усього, але мій син наробив мені стільки проблем, що словами не передати.
Мій чоловік захворів в доволі молодому віці і зліг. Я обходжувала його майже 10 років і сама ростила нашого сина.
Коли син закінчував школу, чоловіка, на жаль, не стало. Я тоді влаштувалась на ще одну роботу, щоб допомогти сину вивчитися і стати на ноги.
Вчився він на державному, але в столиці, і я не хотіла, щоб він в чомусь потребував.
І навіть після того, як син закінчив університет і влаштувався на роботу, я не переставала передавати йому продукти, щоб він на них не витрачався і швидше назбирав на квартиру.
Тим часом, захворіла свекруха, спочатку потрапила в лікарню, я до неї бігала, а потім я до неї переїхала, щоб круглодобово за нею доглядати. Вона була доброю жінкою, і заслужила, щоб я з нею так обійшлася.
Крім мого чоловіка, у свекрухи інших дітей не було. Коли її не стало, я думала, що вона свою квартиру єдиному внуку залишить, тобто моєму сину, але в заповіті вказувалася лише одна спадкоємиця – свекруха свою двокімнатну квартиру заповіла мені.
Напевно, вона таким чином хотіла мені віддячити за те, що я до останнього обходила і свого чоловіка, і її саму. Не кожна рідна донька догляне так свою маму, як я піклувалася про маму чоловіка.
Син не мав нічого проти, бо повертатися в наше містечко він не збирався, а з часом і так все майно йому дістанеться, адже він у мене єдиний син.
Я переїхала в квартиру свекрухи, а свою стала здавати. Отримувала від цього непоганий прибуток і була щаслива.
Але через рік додому повернувся син, і не один, а з нареченою. Вадим вирішив одружитися, бо його дівчина вже дитину чекала.
Вони обоє вирішили все за мене: я мала впустити їх в свою квартиру, бо їм нема де жити.
Я впустила, бо ж внук незабаром мав народитися. Але на цьому молоді не зупинилися, вони наполягли на тому, щоб квартиру я вже на сина переписала, аби вони могли вити своє гніздечко.
Я і на цей крок погодилася, хоча і не була впевнена, чи правильно я це роблю.
Але я собі подумала, що якщо я на сина напишу дарчу, то невістка точно нічого не отримає.
Хто ж знав, що вони відразу майже цю квартиру продадуть без мого відома! Я коли це почула, то не могла повірити, що син зробив таку дурницю.
Мене вони поставили перед фактом, коли приїхали до мене на новенькій машині.
Це невістка мого сина підговорила таке зробити, бо вона дуже машину хотіла.
До того ж, вони були впевнені, що я їх до себе прийму, адже у мене двокімнатна квартира.
Та цього разу я сказала своє тверде ні. Нехай тепер роблять, що хочуть, хоч в машині живуть, мені байдуже.
Я просто не можу повірити, що син так недбайливо поставився до того, що йому задарма житло дісталося, а він все по вітру пустив.
Так що нехай не чекають від мене більше подарунків. Тепер все самі. Ну хіба я не права?
Cпеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
