Я заміжня вже майже двадцять років, моєму чоловікові п’ятдесят сім років, а мені тридцять сім. Коли я виходила заміж за Івана, який був старший за мене на двадцять років, мої батьки просили мене добре подумати, але я любила його і була впевнена, що ми зможемо створити з ним міцну родину.
В принципі, все саме так і сталося. За час сімейного життя у нас народилося дві донечки, одній зараз вже вісімнадцять років, а молодшій всього один рік. Я зважилася на другу дитину, бо відчувала, що старшій доньці потрібна сестричка чи братик. А також, нам з чоловіком дитина повернула другу молодість.
Все у нас в житті начебто не погано, живемо мирно, чоловік багато працює, я по господарству займаюся домом і дітьми. Нещодавно я дізналася, що у мого благовірного з’явилася інша жінка, і зізнаюся, що такого повороту подій я аж ніяк не очікувала. Я вважала, що він в свої 57 про таке вже і не думає.
Не скажу, що раніше він святим був, але цього я від нього не чекала. Після стількох років життя, ми стали рідними людьми і я навіть подумати не могла, що все складеться саме так. Коли намагалася поговорити з чоловіком на чистоту, він все заперечував і говорив, що я шукаю проблему на рівному місці. Але я то знала, що це правда.
Спробувала подивитися його телефон, але чоловік мені не дозволив це зробити. Незважаючи на це, я не заспокоїлася і запросила роздруківку дзвінків з його номера. У цій роздруківці був один невідомий номер, який дуже часто набирався моїм чоловіком.
Я зателефонувала за цим номером, але не сказала, хто я. Мені звичайно, відповів жіночий голос і як з’ясувалося, Інна – моя ровесниця. Вона розлучена і у неї є дочка. Вона зовсім не переймається з приводу того, що у мого чоловіка є дружина і діти. В розмові сказала мені, що не тримає Івана, але і проганяти не збирається. Право вибору залишає за ним.
Було дуже образливо, але я знайшла в собі сили для розмови з чоловіком. Він обурився і сказав, що я могла дати йому час і він би сам, припинив ці відносини. Він сказав, що я не маю права, вимагати від нього негайно покинути Інну.
Одного разу він вже зрадив мені, коли народилася перша дочка, а тепер з народженням другої донечки все повторюється. Він знову зраджує мене тоді, коли мені найбільше потрібна його любов і підтримка.
Я зараз перебуваю в декреті, тому не можу працювати. У нас квартира взята в кредит, вона оформлена на мене, дитячі виплати скоро закінчаться і вся надія на утримання сім’ї, тільки на чоловіка. Він немов відчуваючи це, навіть не збирається припиняти свій роман.
Дуже прикро за себе і за дітей. Я вважаю, що була для Івана доброю дружиною і не заслуговую такого ставлення до себе. Розлучитися не можу, я зараз від нього дуже залежу. Незважаючи на образу, мені здається, що я все одно досі його люблю. Тому шукаю способи, щоб повернути чоловіка в родину. Хочу, щоб у моїх дітей був батько і повноцінна сім’я.
Фото ілюстративне – globalpres.
