Більше року тому мене з декрету покликали на роботу, директор запропонував гарну посаду, поки була вакансія. Я, звісно, хотіла погодитися, адже жили ми непросто, грошей не вистачало, але синові тоді ще й року не було.

Моя мама погодилася нам допомогти, вона сказала, що сидітиме з нашим синочком, а я зможу заробити трохи грошей. Я з радістю погодилася, адже нам дійсно навіть на елементарні речі не вистачає грошей.

Мама стала ходити до нас щодня з ранку до вечора: готувала, прибирала, займалася дитиною. Я запропонувала мамі щомісяця платити 3 тисячі гривень. В душі я вірила, що вона мама відмовиться, але вона зраділа і погодилася з радістю.

І ось весь цей час ми платимо мамі гроші за те, що вона сидить з нашим сином, своїм рідним онуком. Ніби нічого в цьому немає, але ж мама знала, що я не з хорошого життя вийшла на роботу і дитину залишила на неї, але гроші бере спокійно. Звісно, що, якби я знайшла няню, то мені довелося б платити набагато більше, але все ж, вона рідна людина, могла б зрозуміти.

Ось згадую своє дитинство, мама мене на все літо возила до дідуся і бабусі і 3 місяці вони доглядали за мною. А зараз моя мама робить це саме, але за гроші. Ось такі зараз часи.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.