fbpx
Життєві історії
Коли тата з мамою не стало, сестра стала просити, щоб я написала відмову від хати, вона має дістатися їй, адже Ольга жила з ними. Я не вважала, що це правильно, але сестра мене переконала. Єдине що я просила в Ольги, щоб вона залишила мені земельний пай, який був оформлений на маму. Сестра сказала, щоб я відмовилася від хати, а на рахунок землі вона подумає з чоловіком

Моя сестра доглядала за мамою й татом і їй дісталася батьківська хата.

Я жила в свекрухи, мені там було дуже не легко, але мова зараз зовсім не про те.

Сестра працювала в поліклініці санітаркою, з її робочим графіком у неї було багато вихідних. А я тоді була на заробітках.

Я завжди, коли поверталася додому, давала Ользі гроші, а коли мамі було недобре і сестра в стаціонарі з нею сиділа місяць, я дала чимало грошей, щоб оплатити і ліки і харчування, адже розуміла, що не можу все кинути і відразу поїхати до мами.

А коли повернулася в село і купила своїй доньці квартиру в місті, то більше за кордон не їздила, тому могла часто провідувати маму й тата, звісно, ніколи не приходила з порожніми руками і на городі все їм допомагала.

Коли не стало батьків, сестра прийшла до мене і попросила, щоб я з нею пішла в сільраду і написала відмову від хати. Я не вважала це справедливим, адже я теж їх рідна дитина, моє життя непросте, але я бачила, що сестра зі своїм чоловіком настроєні рішуче і з хати мені нічого не перепаде, тому не хотіла псувати родинні стосунки.

Пішла і написала відмову, хоча мій чоловік ще довго зі мною після того не розмовляв.

Єдине, що я у сестри просила, щоб віддала мені земельний пай батьків, він був оформлений на маму. Ольга відразу рішуче відмовила, сказала, хто доглядав – того й майно.

Так, сестра жила з батьками, але й я ніколи від них не відверталася, допомагала чим могла. Я теж їх дитина, хіба мені не щось залишитися від моїх батьків?

Ольга за характером рішуча і вперта, їй вдалося мене переконати, що все належить по праву. Я людина спокійна, не люблю суперечок в родині, тому й тут поступилася їй.

Хата батьків залишилася сестрі, земельний пай вона здала в оренду, щороку за нього отримує чималі гроші. Вона мовчить, а її чоловік хвалився сусідам, що минулого року за пай нашої матері вони отримали 16 тисяч гривень за рік.

А останньої поминальної суботи я вирішила провідати своїх батьків. Купила цукерок, печива і пішла до їх горбиків. Там я зустріла знайому, вона й мені розповіла, що моя сестра усім людям жаліється, що вона одна поставила пам’ятники, а я не дала їй ні копійки.

Мені після цього так прикро на душі. Можливо, й потрібно було щось дати сестрі, але ж вона забрала все і за той пай за рік ті пам’ятники могла зробити. Мені від тата з мамою нічого не залишилося. Що я ще винна сестрі?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page