Одного разу ввечері, повернувшись пізно додому, Катерина не сперечалася зовсім зі своїм чоловіком, як вона це робила завжди останнім часом. А, навпаки, мовчки зібрала усі свої найнеобхідніші речі і пішла жити до іншого чоловіка. А її Валентин ще довго чув у свою сторону від людей:
– Сам винен, дожився до такого, ось і пішла вона від тебе, тепер маєш!
Та Валентин все одно не може ніяк зрозуміти, що ж він недоброго зробив, чим міг так розгнівати свою дружину? Та, нічого він не накоїв. Взагалі нічого. А що може поганого зробити чоловік, який протягом 2-ох років після останнього звільнення з роботи лише й те робить постійно, що лише лежить собі на дивані і все, дивиться футбол та риболовлю та їсть те, що приготує його дружина?
А, можливо, і є щось більше. Те, що примусило Катерину піти від свого чоловіка, зруйнувати, можна сказати, свою сім’ю, яку вона колись вважала щасливою.
Кожного дня, коли Катерина поверталася зі своєї роботи, то бачила вдома одну й ту ж картину. На великому дивані, зручно вмостившись, лежить Валентин, навколо нього, як завжди, безліч брудних тарілок, кришок та він видає одну й ту ж фразу:
– І що ж моя дружина приготує нам сьогодні на вечерю, що їстиму зараз я?!
От саме ці слова щоразу ставали Катерині гірким клубком у горлі, але вона мовчала і спустивши голову, йшла на кухню прибирати і готувати їсти собі і своєму чоловікові.
Таке сімейне життя Катерини тривало дуже довго, поки одного разу вона просто не зібрала свої речі й не пішла до свого колеги по роботі.
Всі їх знайомі говорили:
– Нерозумна зовсім, такого хорошого чоловіка втратила. Він же такий приємний, ніколи й слова поганого нікому не скаже, косо й не подивиться ні на кого, спокійний, красивий. Що ж її ще не вистачало в сімейному житті, що до іншого пішла?
Але, як не дивно, чомусь люди за цієї картиною не бачили головного. Вона його всі ці роки кохала по-справжньому, все для нього робила. А чи любив та цінував Валентин її? Хороша людина – для сімейного життя це замало, як виявилося.
Катерина просто пішла до іншого, залишивши свого чоловіка, не просто так. Вона це робила від нещастя! Та хіба це людям поясниш? Хіба вони зрозуміють її?
Але й це не просто так. Спочатку жінка шукає виходи з цієї ситуації, щоб бути щасливою зі своїм чоловіком, старається сама, намагається щось змінити. І лише коли у неї не залишається варіантів, вона наважується на такий важливий і важкий крок, як залишити свого чоловіка, з яким немає щастя і спокою в житті.
Як не дивно, але Валентин, хоча багато часу проводив вдома, адже не працював, та зовсім й не помітив, що його дружина змінилася, що зустріла іншого, що стала щасливішою, хоча не він робив щасливою її.
Уся родина засуджує Катерину, що вона залишила чоловіка і до іншого пішла. Але хіба вона в тому винна, що розпалася сім’я в їх випадку? А не він сам?
Фото ілюстративне.
