Спочатку я навіть думала, що не піду на весілля до дочки, але потім зрозуміла, що діватися нікуди – донька доросла і вже сама вирішує, що їй робити.
Я не в захваті від її майбутнього заміжжя. Її обранець мені дуже не подобається. Ну не пара він їй! Вона дитина ще, їй двадцять два роки. А йому тридцять, розлучення за плечима, маленький син… Навіщо це треба? Не розуміє вона, у що вплутується… Але заборонити це неподобство я вже не зможу, при всьому бажанні! Дівчинка повнолітня, тому готуємося до весілля.
От як це зрозуміти? З першої родини пішов з валізою, все залишив колишній дружині, по його словам! Тепер йому потрібно все заробляти заново. Плюс буде платити аліменти, витрачати час і сили на дитину від того шлюбу, так чи інакше спілкуватися з колишньою дружиною. Та й різниця у віці – майже дев’ять років, це багато! Але дочка зараз і чути нічого не хоче. Любов…
Я її якось на відверту розмову покликала, спробувала пояснити, що важко їй буде. А вона мені різко відповіла: «Мамо, не втручайся. Це моє життя. Якщо нічого не вийде – розлучуся».
Я знову кажу, подумай гарненько! Не поспішай. Заміж треба виходити один раз в житті! Щоб потім ніяких розлучень! Якщо є якісь сумніви в тому, що це назавжди, краще зараз нічого і не починати…
І тут донька нагадала мені, що кому-кому, а не мені її вчити.
– Що? Заміж треба виходити раз і назавжди? Тобі батьки теж так говорили в свій час. Через це ти дванадцять років життя викинула в смітник.
Батько не просихав від оковитої, гуляв, не рахувався з твоєю думкою. Тобі тоді всі навколо радили – це не сім’я, йди! Але ж ти вийшла заміж раз і назавжди. Тобі було навіть соромно подумати про розлучення. В результаті дванадцять років ти терпіла і несла хрест, і чим все скінчилося? Тим же розлученням! Так що, мамо, не треба мене вчити.
Я не знала, що відповісти, адже в якісь мірі дочка мала рацію. У мене і справді не склалося сімейне життя, бо мама завжди мені говорила, що заміж треба виходити один раз. От я і терпіла, поки терпець не увірвався.
Але от моя мама все життя прожила з батьком разом. І сестра рідна з чоловіком разом уже 30 років. То ж я щиро бажала цього і доньці – прожити разом з чоловіком до глибокої старості. Але я зовсім не впевнена, що з розлученим чоловіком, в якого є дитина, доньці вдасться побудувати міцні відносини.
Вважаю, що якщо є сумніви – не варто поспішати одружуватися, зараз ніхто нікого не жене і не квапить. А якщо починати сім’ю з думкою про те, що в будь-яку хвилину можна піти і розлучитися – не варто і затівати це взагалі.
Фото ілюстративне – stihimix.
