Я вийшла заміж рік тому, у 23 роки. А зараз я на межі розлучення і не знаю, що мені робити. З Олексієм ми познайомилися три роки тому, ми разом працювали на одній фірмі. Якось ми залишилися ввечері після роботи, щоб доробити проєкт і саме тоді ми розговорилися і краще пізнали один одного.
Олексій був старшим за мене на 7 років. Я запитала, чому він досі один, а він відповів мені, що рік тому його кинула дівчина після заручин, і відтоді він ніби зламався. Я не питала причини, що сталося, бо бачила, що Олексію було дуже неприємно це згадувати.
Ми почали зустрічатися і незабаром Олексій зізнався мені у коханні. Після двох років зустрічань, Олексій зробив мені пропозицію. У нас прийнято робити сватання – майбутні свати їдуть один до одного в гості і обговорюють майбутнє весілля. Ми з ним з різних містечок, тому першими до нас в гості приїхали батьки Олексія.
Я з мамою, татом і молодшою сестрою живу в невеликому особняку. Цей будинок мій батько збудував власними руками. Не шикарний, але чистий, красивий, затишний, з усіма зручностями. Але батьків Олексія він не вразив, швидше, навпаки. Вони відверто були не задоволені рівнем нашого добробуту.
Моя мама, по гостинному, від щирої душі накрила стіл, але свекруха майже нічого не їла. Ми почали говорити про весілля, і все, що би не запропонували мої батьки, батькам Олексія не подобалося.
На наступні вихідні нас запросили до Олексія. Коли ми побачили їхній величезний триповерховий будинок, ми зрозуміли, чому їм у нас не сподобалося. Але незважаючи на приголомшливий будинок, стіл був накритий скромно. Нас пригощали лише кавою з тортиком.
Мама Олексія сказала, що не відпустить жити свого єдиного сина до нас, так як у нас значно гірші умови, ніж у них. Мої батьки були дуже розчаровані, почувши це, адже мріяли, що я буду жити з ними.
Не дійшовши згоди про те, яким має бути наше весілля, ми з Олексієм вирішили просто розписатися в РАЦСі. Після одруження почалося моє веселе життя у свекрухи. Мені практично не можна було нічого робити, а все, за що я бралася, було «не так». Якось на мене вилаялася свекруха за те, що я не правильно почистила картоплю. Це була формальна придирка, бо як можна почистити не так картоплю, не зрозуміло.
Ще кілька таких неприємних ситуацій привели до того, що я набралася сміливості і запропонувала свекрам, щоб вони віддали нам другий поверх і дозволили нам там зробити кухню. Але свекруха була ошелешена такою моєю сміливою заявою і сказала мені, щоб я поверталася до своєї мами і там керувала. А в її домі я маю мовчати і робити те, що мені скажуть.
В той вечір у мене з Олексієм відбулася серйозна розмова, я сказала чоловікові, що більше не можу жити з його батьками і поставила умову – або ми переїжджаємо на квартиру, або їдемо до моїх батьків. Оскільки ні один, ні інший варіант Олексію не підійшов, я зібрала речі і повернулася до себе додому.
Два місяці Олексій не давався чути, але нещодавно написав мені повідомлення, щоб я поверталася до них додому. Навіть не подзвонив, не запитав, як я жила ці два місяці, не сказав, що скучив.
Я відмовилася, оскільки не бачу в Олексія бажання щось робити для нас. Йому подобається жити з своєю мамою, нехай і живе. А я прийняла рішення – розлучатися. От тільки шкодую про те, що рано вийшла заміж і тепер в 24 роки буду жити із штампом «розлучена».
Фото ілюстративне – shutterstock.
