fbpx
Breaking News
З xвилюванням Зоя розпечатала конверт, який прийшов в село у сільраду. Там були короткий лист і якась газета. «Здрастуйте, Зоя Єгорівна! Нeмає більше у Вас батька. Останнім його проханням було сповістити про віддану любов до Вас. Єгор Семенович — людина, гідна поваги. Про це довідаєтесь із публікації в газеті. Гордіться ним. Друзі Вашого батька». Сеpце враз защеміло, і Зоя поквапливо розгорнула газету. Погляд вихопив фото. Навіть не читаючи тексту, здогадалась: це батько. — Мамо, з твоєї ласки я виросла без батька… — сxлипнула Зоя
Появі маленького раділи всі, крім Ангеліниної мами. – Краще буде, якщо ти відмoвишся від нього, – заявила кaтегорично. – Ти молода, тобі ще треба oсобисте життя влаштувати. Кому потрібна будеш із «возом»? А так вийдеш заміж, а тоді нарoджуй, скільки захочеться. Зранку телефон матері не відповідав, а в кухні на столі лежала записка: «Це дитя буде мати повноцінну сім’ю. Такий гарний і здоровий хлопчик у дuтячому будинку довго не затримається. Так буде краще для всіх. Якщо можеш, вибач!»
Весілля було в рoзпалі, гості не зводили з наречених захоплених поглядів. Лише Люська щоразу поглядала на вулицю, її непокоїла єдина думка: прийде чоловік сам чи з кoxанкою? Коли Люська бігла з тарілками від кухні до шалаша, запримітила, як  під весільний марш музикантів зайшов у двір її Микола з молодицею. Люди переказували, що пoкинув роботу, став їздити на заробітки, бо кoxанці треба грошей, одягав її, як лялечку, і навіть почав будувати їй хату, щоб не жити у старенькій xалупі  
Моя свекруха зaхвopіла, я не хочу їй навіть склянку води подавати. Вже тиждень телефоную її доньці, але вона навіть телефон не бере, хоча про все знає. Вони з чоловіком вже домовилися про те, щоб я її доглядала. Але я не можу цьoго робuти
Сусіди бачили, як Петро до ночі сидів на лаві, схиливши голову на гpуди. Колишня дружина покликала старшого сина: «Приймай блyдного батька». Син подивився йому у вічі й запитав: «Де ж ти був, тату, коли нам так потрібна була твоя поміч?». І не чекаючи відповіді, пішов у хату, гpюкнувши дверима
Життєві історії
Головна відмінність між пересічними людьми – і «великими»: перукар весь тиждень не брав гроші за свою роботу (притча)

Одного разу до перукаря прийшов продавець квітів. Коли майстер закінчив стрижку, і прийшла черга оплати, він сказав: «Я не візьму з вас гроші, бо до кінця тижня я працюю безкоштовно, на громадських засадах, так сказати».

Продавець квітів сказав «спасибі» і пішов. На наступний день, коли перукар прийшов на роботу, він знайшов біля дверей записку зі словами подяки і великий букет чарівних троянд.

Через час до цього ж перукаря прийшов кондитер. Після стрижки, коли кондитер вже збирався заплатити за надану йому послугу, перукар сказав: «Я не візьму з вас гроші, бо до кінця тижня я працюю безкоштовно, на громадських засадах». Кондитер посміхнувся і пішов. А на наступний день перукар знайшов біля дверей записку зі словами подяки і десяток ароматних тістечок.

Наступним до перукаря прийшов сенатор. Коли він поліз у кишеню за грошима, перукар йому сказав те ж саме, що й іншим клієнтам: «Я не візьму з вас гроші, бо до кінця тижня я працюю безкоштовно, на громадських засадах». Сенатор зрадів і пішов.

Читайте також: СЛОВА БАТЬКА ДО СИНА, ЩO СКOЛИХНУЛИ CВІТ

На наступний день, коли перукар прийшов на роботу, його там вже чекали три сенатора, з десяток депутатів, ще більше їх помічників, мер міста, кілька держслужбовців, секретар мера, дружина мера і п’ятеро дітей – всі прийшли на безкоштовну стрижку.

Саме в цьому і полягає головна відмінність між нами – пересічними людьми – і тими «великими», хто нами всіма керує.

Джерело.

Related Post