Все життя я мріяла, як закінчу школу, поїду в столицю, знайду там хорошу роботу, багатого чоловіка і залишуся жити там. Але щиро покохала Тараса – тракториста з сусіднього села, вийшла за нього заміж і так і залишилася жити в селі. Зате в мене був дуже добрий і хороший чоловік. А що ще потрібно жінці для щастя?
Згодом у нас народилася донечка, а через 7 років – син. Оксанка росла дуже красивою, любила гарно одягнутися, доглядала за собою і так, як і я в юності, мріяла жити в місті.
Я дивилася на доньку і згадувала себе і свої мрії, мені так хотілося, щоб хоча б у неї життя було кращим, ніж в нас в селі.
Оксанку ми відправили вчитися в місто, в столицю. Вважали, що як вона гарно вивчиться, то й брату своєму в житті допоможе і нам на старості років стане серйозною опорою та підтримкою.
Оксана додому приїжджала дуже рідко, постійно говорила, що завдань там багато, вона постійно зайнята. Гроші з батьком ми їй надсилали регулярно. наш син все розумів, що сестра в місті, їй там більше потрібно, ніколи й слова не сказав. А я зараз згадую ті часи і так мені соромно за себе, на синові економила, він по два роки в одних штанах сидів та сорочку одну носив, а я збирала гроші для доньки.
Коли Оксана приїжджала, ми не знали з якого боку до неї підійти, їй все не подобалося, скрізь брудно, в хаті неприємний запах, вода в колодязі. Побуде день, набере продуктів, гроші візьме і знову у місто. Я тішилася, що вона в мене така красуня та розумниця, думала підросте і розумнішою стане, цінуватиме більше нас і нашу турботу.
Якось Оксана нам подзвонила і сказала, що познайомилася з хлопцем, він з гарної і заможної родини.
Два тижні вона не дзвонила, не спілкувалася з нами. А якось ввечері сама нас набрала і сказала, що вже заміжня.
Нас молоді на весілля не запросили, адже там були такі поважні гості, а ми з села, там таких не було. Ми зовсім інші. На запитання чи приїдуть вони до нас з батьком хоч познайомитися з зятем, Оксана сказала, що не знає, адже в неї зараз багато справ, вона зайнята дуже.
Тепер я не знаю чи є в мене донька, чи вже ні.
Спеціально для Ukrainians.Today.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
