Я дуже здивувалася, новина, яку повідомив мені чоловік мені зовсім не сподобалася.
Заміжня я вже два роки, зараз дитину чекаю. А живемо ми з чоловіком в невеликому селі. Будиночок у нас маленький, тільки одна окрема спальня, а другу, прохідну кімнату, ми ще відразу виділили під різні господарські потреби: замість грубки у нас котел газового опалення, душова кабіна і тут же в прохідній кімнаті ми облаштували собі невеличку кухню, щоб було зручно.
Раніше всі так в селах будували невеличкі хатини – прохідна кімната, закуток для грубки, спальня. Є ще сіни, передпокій тобто. Але вони холодні, без опалення, взимку там у нас трохи сиро.
Зате це наше власне житло, колись пояснював мені чоловік, два роки тому перед тим, як нам розписатися, ніхто на нього не претендує, ніхто нас звідси не попросить піти з речами.
Мої батьки, які живуть в іншій області допомогли нам тоді лише невеликими грошима на ремонт і необхідні недорогі меблі для нашої хатини. Ми на всьому економили і таким чином облаштували свою хатину.
Ми з чоловіком мріяли, що з часом трохи щось заробимо і зробимо до будинку гарну прибудову, переплануємо кімнати, адже і спальня у нас маленька, всього 7 метрів.
Загалом ми планували з маленької хатинки розбудувати собі гарне і зручне сімейне гніздечко.
А тут чоловік мені повідомив, що його мама житиме з нами.
Я здивувалася і пояснюю, що як же його мама буде жити з нами, у нас дитина ось-ось буде, в прохідній кімнатці одні двері, а в спальні тільки дитяче ліжечко і вміститься.
Чоловік сказав, що вона його виростила і він їй всім в житті зобов’язаний.
Моя свекруха Ніна Андріївна, щиро кажучи, чоловікові не мати, а рідна тітка. У мого Анатолія матері не стало, коли йому було 12 років, рідна сестра матері Ніна забрала його в свою сім’ю, а там було двоє синів і дочка, всі старші за мого чоловіка.
Коли Анатолієві було 17 років не стало і його батька, від якого цей будиночок і залишився. А в той же рік свекруха вирішила знову вийти заміж, свій будинок вона продала, гроші розділила між своїми рідними дітьми і поїхала жити до чоловіка.
Анатолієві нічого не дісталося адже вона сказала, що у нього є свій будинок і ще немає сім’ї.
Ніна Андріївна сказала, що на її вік вистачить, а якщо щось і не вийде у неї, у неї є троє своїх дітей і Анатолій – четвертий. Невже матір не буде кому доглянути?
Через 5 років після продажу будинку свекрухою ми одружилися. І ось тепер виявилося, що нікому дати притулок Ніні Андріївні.
Донька стала просити маму, щоб вона залишила свого чоловіка, адже він виявився не такою ж вже і хорошою людиною, як Ніна Андріївна думала спочатку.
Але взяти маму до себе дочка була не готова. Пояснила, що їм нікуди, вони з дитиною й так в маленькій двокімнатній квартирі місце собі знаходять.
Старший син живе в цьому ж селі, недалеко від нас. У нього свій будинок, великий і просторий, не рівня нашій хаті.
Та з тією невісткою Ніна Андріївна жити не хоче, не любить її.
А до середнього сина вона теж їхати відмовилася, каже, що він далеко живе, а вона звикла в цьому селі, у неї тут все знайомі і подруги.
Я відразу сказала чоловікові, мовляв, ти розумієш, що нам просто ніде тут буде жити всім разом? Куди ми їй поставимо ліжко, а дитину куди?
Чоловік мовчить, або твердить тільки одне: вона мене виростила, я їй зобов’язаний. Прекрасно, 5 років Анатолій провів в її будинку, а решта дітей просто відвернулися від маминих проблем, взявши із задоволенням гроші.
Я сказала чоловікові, хай звернеться до її рідних дітей.
Анатолій до них звернувся з цією пропозицією, але вони тільки і сказали: грошей немає, самі в боргах. А я знаю, що життя зі свекрухою буде для мене нелегким. Пропоную чоловікові, давай до моїх батьків переїдемо, нехай мати тут одна живе в цьому будинку.
Чоловік сказав, що Ніна Андріївна не працює і їй жити ні на що.
Подумала, жити постійно зі свекрухою, дитину ніде покласти, я в декреті, у чоловіка зарплата маленька, та ще й Ніну Андріївну потрібно забезпечити і годувати.
Поки все, що я можу придумати, це збирати свої речі і їхати до батьків і там стану мамою. Якщо чоловік хоче зберегти сім’ю і я йому дорога людина, то поїде за мною, а якщо ні, що ж, значить буду одна виховувати дитину.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
