Президент України Володимир Зеленський записав своє щоденне відеозвернення у 34-й день війни, в якому наголосив, що ми проводимо успішну оборону, але розслаблятися і знецінювати ворога не варто.
«Не варто втрачати пильність, ситуація не стала легшою, масштаб викликів не зменшився, російська армія все ще має значний потенціал для продовження атак нашої держави – у них ще багато техніки і вистачає абсолютно безправних людей, яких вони можуть відправити в котел війни.
Тому ми не розхолоджуємося, не знижуємо наші оборонні зусилля як на Півночі нашої держави, так і в усіх інших регіонах України, куди тимчасово зайшли російські війська» – сказав Зеленський.
Завданням номер один глава держави вважає оборону нашої держави, а все інше – похідне від цього.
«Саме на такому фундаменті я розглядаю повідомлення щодо переговорного процесу, який триває на різних рівнях з представниками російської федерації. Ворог досі на нашій території, обстріли наших міст продовжуються, Маріуполь заблокований, ракетні та авіаційні удари не припиняються.
Тому ЗСУ, наша розвідка, усі хто долучився до оборони держави – це на сьогодні єдина гарантія нашого виживання, як народу, як держави. Гарантія, яка реально працює».
Сигнали, які ми чуємо з переговорного майданчика, президент вважає, можна назвати позитивними. Але ці сигнали не заглушають розривів російських снарядів – зауважив він.
Президент наголосив, що Україна налаштована на переговори і буде продовжувати переговорний процес в тій мірі, в якій це справді від нас залежить.
«Ми розраховуємо на результат, має бути реальна безпека для нас, для нашої держави, для суверенітету, для наших людей», – наголосив Зеленський.
Для цього, на його думку, російські війська мають полишити окуповані райони. Суверенітет і територіальна цілісність мають бути гарантовані, жодних компромісів щодо нашої територіальної цілісності і суверенітету бути не може і не буде. Це чіткі принципи, це чітке бачення можливого результату», – заявив глава держави.
Фото – скрін з інтернету.
Популярні статті
- Зараз моїй мамі 59 років, а татові – 63. Вони ще гарно живуть, працюють, все можуть робити. Але мама щодня мені говорить, що я маю доглядати її на старості років, вони з татом покладаються лише на мене. Хоча в них є ще син, але вони не люблять невістку
- Я повернулася в Україну, продала будинок своєї бабусі, і всі гроші віддала свекрусі. Вона не могла повірити, що після всього, що відбулося між нами, я її пробачила, та ще й допомагаю
- Мені останнім часом син скаржиться постійно на свою дружину, просить, щоб я з нею поговорила, адже вона хоче, щоб він більше заробляв, лише гроші в неї на думці. Я дуже в добрих стосунках зі своїми сватами і невістка завжди слухає мене. Та я з Оксаною не буду говорити, бо знаю добре, що всі родина заздрить мені
- Моя подруга Валентина нещодавно з Італії повернулася, 7 років на заробітках там була. Приїжджала дуже рідко додому, бо сеньйора лежача, зате старанно гроші висилала дітям та чоловікові. Приїхала додому не з порожніми руками, везла гостинців італійських багато та 5 тисяч євро. Подвір’я своє ледве впізнала, але не впізнала чоловіка
- В минулу суботу син приїхав і сказав, що йому треба 6 тисяч гривень на нову куртку. У мене були ці гроші, але я собі хотіла взуття на весну купити. Але переконала себе, що синові треба більше, тому я вирішила дати йому ці гроші, за це попросила прибрати біля хати і скопати грядку. Син сказав, що добре, але навіть не рушив з місця. В результаті я я йому сказала, що якщо він не збирається допомагати, то може не приїжджати