Днями у мене склалася дуже непроста ситуація, просто не знаю, як її вирішити, щоб було правильно.
Мені і моїй сестрі в свій час залишився від бабусі будинок у спадок.
Сам дім невеликий, але там місцевість дуже гарна, таке собі родинне гніздечко.
Останньою волею нашої бабусі було те, щоб ми ніколи не продавали цей дім, він так і має залишитися нашою родинною реліквією.
Село знаходиться далеченько, тому приїжджаю я туди не вельми часто.
А сестра моя, взагалі, ще 7 років тому в Канаду поїхала, і повертатися не збирається.
Свою частку будинку вона на мене переписала, а я взяла на себе зобов’язання дивитися за домом і подвір’ям.
Всі ці роки саме так і було. Але нещодавно до мене звернулася моя донька, з проханням продати бабусин будинок.
Їй гроші на покупку житла потрібні, і продаж спадщини міг би кардинально змінити ситуацію.
Зоряна моя знає, про нашу родинну домовленість, і за інших обставин вона б мене і не просила про таке, але зараз у неї склалася така ситуація, що їй дуже потрібна моя допомога.
Донька заміж вийшла ще 6 років тому, і свати купили їм однокімнатну квартиру. Для молодої сім’ї – це більше, ніж достатньо.
Вистачало їм житлоплощі і коли народилася у них дитина.
Але зараз Зоряна чекає двійню, і вони розуміють, що з трьома дітками в однокімнатній квартирі – це занадто.
Тому просить мене продати бабусин будинок. Адже в свій час свати вже чим могли допомогли, і тепер моя черга.
Просто не знаю, як тут вчинити?
Я зателефонувала сестрі в Канаду, пояснила їй ситуацію, запитала її, що мені робити.
– Роби, як велить тобі серце, – сказала сестра.
Рішення прийняти маю я.
Що мені робити – допомогти доньці і зрадити ту обіцянку, яку я дала бабусі?
Чи дотримати свого слова, і ні за яких обставин не продавати дім? А донька нехай сама вирішує свої проблеми?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.