На минулому тижні чоловік повернувся з-за кордону. Віктор вже п’ять років їздить на заробітки в Чехію. А що робити, коли у нас росте троє дітей. Разом ми вже 15 років.
Рішення їхати за кордон ми приймали разом, іншого виходу покращити наше матеріальне становище ми не бачили. Чоловік присилав гроші, я звільнилася з роботи, доглядала дітей і будувала наш будинок. Колись батьки чоловіка подарували нам ділянку під будівництво, ми спромоглися лише витягнути коробку. І лише заробітчанські гроші чоловіка дозволили нам довести справу до кінця.
Ми вирішили робити входини на Покрови. Гарне релігійне свято – покликали священника, посвятили дім, а потім зібралися родиною дружно відсвяткувати. В розпал свята я помітила, що чоловік весь час тримає телефон в руках і щось комусь пише. Я запитала, що з ним, а він відповів, що хлопці з роботи пишуть, що треба повертатися назад, бо мають закінчити раніше терміну якийсь важливий об’єкт.
Я трохи розстроїлася, бо чоловік казав, що залишиться з нами на місяць, та й діти дуже скучили за татом. Але що робити, гроші нам потрібні, бо ще меблі в деякі кімнати треба купити, та й огорожу доробити.
І я б повірила у цю казочку чоловіка, якби на наступний день мені на телефон не прийшло повідомлення. Незнайома жінка мені писала, що у неї з моїм чоловіком роман і що вона чекає дитину. Я ледь телефон не випустила з рук. Віктору скоро 40 років, у нас троє дітей, яка ще дитина? Хотілося думати, що зі мною хтось погано пожартував, але спокій з моєї душі геть пропав.
Колись, в молодості, я помічала за чоловіком невеликі «грішки», на які я намагалася не звертати уваги. Але там і не було нічого серйозного, наскільки я знаю, просто флірт. Я завжди була впевнена, що він відноситься до того типу чоловіків, який сім’ю ставить понад усе. Як тільки я починала показувати, що щось підозрюю, цей зв’язок тут же припинявся. Але це було давно, я думала, що діти змінили мого чоловіка.
Прочитавши ще раз повідомлення, я відчула, як всередині все стислося і похололо. Вперше мені стало страшно за наше майбутнє, вперше я зрозуміла, що наша сім’я може зруйнуватися.
Відтоді я почала спостерігати за поведінкою чоловіка пильніше. Особливих змін не бачу, але і заспокоєння мені це не приносить. Я постійно думаю про те, що в один вечір він прийде і скаже мені ті самі слова, яких я боюся зараз більше всього на світі.
Мені навіть починає здаватися, що чоловік став до мене навіть більш уважний. Може, він таким чином намагається загладити свою провину переді мною? Від цих думок мені стає одночасно і радісно, і гірко. З одного боку я розумію, що він любить мене не менше колишнього, а з іншого боку мені важко усвідомлювати, що мої побоювання не безпідставні.
У вересні у мене був день народження. Чоловік подарував мені золоті сережки з діамантами, про які я мріяла. А може, це він намагався таким чином згладити провину переді мною.
Не можу змусити себе поговорити з ним відверто. Як тільки він заходить в будинок, вся моя рішучість пропадає. Я дивлюся на нього і розумію, що не зможу пережити розставання з ним, якщо він піде до тієї, іншої. Та й поступила я дуже необачно – я настільки довіряла своєму чоловікові, що ніколи не задумувалася над тим, на кого оформлені документи на наш будинок.
А виявилося, що на його маму. Чоловік пояснив це тим, що земля була на мамі і так було простіше. Але свекруха мала переписати будинок на когось з наших дітей. Хочеться вірити, що саме так і буде, але на душі чомусь тривожно.
У мене немає сил почати цю розмову. Я дуже сподіваюся, що це скороминуще захоплення. Мені не хочеться вірити, що воно зруйнує нашу сім’ю.
Я ні в якому разі не хочу розлучення. Тому промовчала, а чоловік поїхав знову в Чехію, послався на термінову роботу. Що мені думати і чого чекати – я не знаю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
