fbpx
Життєві історії
Через пів року чоловік остаточно пішов в нову сім’ю, де народилася дочка. Мені було дуже прикро, але я навіть не намагалася скаржитися свекрусі, знаючи її немилосердний характер. Але коли одного разу я приїхала за дітьми, що гостювали у свекрухи і свекра, то побачила в очах Ярослави Степанівни вперше за всі роки розуміння і співчуття

Якби я не намагалася, свекруха не злюбила мене з першого погляду. Її дратувало навіть моє ім’я. Ми з Юрієм познайомилися дуже молодими, ще до армії. Коли Юрій повернувся зі служби, більше не хотів мене відпускати.

Я жила в сусідньому місті, він приїжджав до мене і ми допізна гуляли по осінніх вулицях, а навесні він вперше привіз мене до себе додому знайомити з батьками. Першим вийшов батько Юри і з посмішкою почав знайомитися. Потім вийшла з кухні мама, пильно подивилася на мене, представилася Ярославою Степанівною і, демонстративно розвернувшись, знову пішла на кухню.

Відтоді все і почалося. Навіть поява онука і внучки не змінило відношення свекрухи до мене. Вона була незадоволена мною, як невісткою з будь-якого, навіть дріб’язкового приводу: не так готую, не так перу, не вмію за дітьми доглядати і виховувати їх. Хоча насправді я намагалася бути старанною господинею.

На всі невдоволення свекрухи я намагалася не звертати уваги, наполегливо і терпляче називала її мамою. Приводила доньку вранці до свекрухи і свекра додому, а сама бігла на роботу. Увечері мовчки вислуховувала докори свекрухи, а потім погоджувалася повечеряти з батьками чоловіка.

Забігала після школи і внучка, тому що до бабусі було ближче ніж додому, іноді залишалася ночувати. Так минуло п’ятнадцять років, і всі ці роки нелюбов свекрухи до мене тривала. Це вже був стиль життя Ярослави Степанівни, вічно невдоволеної мною, але при цьому вона дуже любила онуків.

Так би все і тривало, якби Юрій не захотів раптово розлучитися зі мною. Чоловік познайомився з жінкою на десять років молодшою за себе, незаміжньою і без дітей. Рік зустрічався потайки від мене, потім зізнався в зраді.

Через пів року пішов остаточно в нову сім’ю, де народилася дочка. Мені було дуже прикро, але я навіть не намагалася скаржитися свекрусі, знаючи її немилосердний характер.

Але коли одного разу я приїхала за дітьми, що гостювали у свекрухи і свекра, то побачила в очах Ярослави Степанівни вперше за всі роки розуміння і співчуття. Свекруха першою завела розмову і сказала, що вона повністю на моєю боці. Це був перший раз, коли ми порозумілися практично без слів.

Чоловік до мене не повернувся. Але на всіх ювілеях свекра і свекрухи в якості почесної гості завжди була я, другу дружину сина свекруха так і не признала.

– Мамо, чому так виходить, – запитала я якось свекруху. – Знаю, що ви мене ніколи не любили і не признавали, а тепер, коли ми з Юрою розлучилися, у нас з вами з’явилося взаєморозуміння.

– Все пізнається в порівнянні, – чесно відповіла свекруха, – я тільки зараз зрозуміла, що ти для мене найрідніша невістка, яку я легко називаю донькою.

Фото ілюстративне – sib.fm.

facebook