Життєві історії
– Володю, а що таке дрес-код, про що вона говорить? – глянула я на невістку, яка прийшла мене на свій день народження запросити, і запитально звернулася до сина.
– Дякую, Єво, що все зробила. Ти нам дуже допомогла. А тепер ти вільна. До речі, коли ти плануєш переїжджати? Марта, як завжди, намагалася виглядати по-діловому і швидко
– Таке враження, що сваха моя на мене ображається, – якось сусідка Наталя поділилася. – Вона мене з усіма святами вітає сама завжди, і подарунки хороші дарує, причому,
– Ти собі як хочеш, але я кажу, що так не можна. Та й збоку це виглядає зовсім не так, як ти кажеш. Анно, схаменися, і роби так,
– Навіщо ти про гроші завела розмову, мамо? Ми ж так добре сиділи. А тепер батьки Сергія образилися, не скоро в гості прийдуть. Мамо, ми ж уже єдина
– Ой, Маринко, як добре, що ти є у мене. Знову твоя допомога потрібна, – Зоя щебетала як завжди, наче нічого і не сталося. – А що цього
Історія моя неординарна, багато хто б сказав, махни рукою на все і забудь, адже людини вже немає. Але я так не можу, багато сумнівів маю і важких думок.
Ганна спокійно собі жила і так би і не дізналася таємницю свого сина, якби не один випадок. Дивно, як же вона раніше не помітила цього сама? Життя у
– Я не маю нічого проти, це батько твого чоловіка, тому до вас він може приходити, коли забажає, але у себе вдома я його бачити не хочу, –
– І що ти, Людмило, мені радиш? Ховати гроші від рідних дітей? – питаю я свою рідну сестру, яка прийшла до мене, щоб попередити мене. – А що