– Ти собі як хочеш, але я кажу, що так не можна. Та й збоку це виглядає зовсім не так, як ти кажеш. Анно, схаменися, і роби так, як совість велить, – Ярослава була неабияк засмучена поведінкою рідної сестри, тому і приїхала, щоб по можливості все виправити.
– Тобі добре говорити, а я на пенсію вийшла, мені про старість треба подумати. А якщо з такої точки зору дивитися, то я голову в старості біля Насті приклоню, тому вся спадщина і їй, – пояснила Анна.
– Але у тебе двоє дітей. Ти хоч розумієш, що це неправильно? Ти доньці все віддаєш, а сина без нічого залишаєш.
– Знаю, чого ти за Валерієм так заступаєшся, бо він твій похресник. Ну то допоможи йому сама, якщо ти така добра хресна мама, а я вже рішення прийняла.
Ярослава дивилася на свою рідну сестру не то з осудом, не то з докором. Анна завжди була такою – ставила свої пріоритети вище за інших, але цього разу ситуація вже вийшла за межу.
– Якщо вже на то пішло, то не забувай, що саме через батька Валерія ти отримала перший свій капітал, – нагадала Ярослава.
– Таке скажеш, коли ж це було? 40 років тому? – слухати свою сестру Анна явно не мала наміру.
Коли Ярослава почула, що її рідна сестра все своє майно переписала доньці, а своєму сину від першого шлюбу не дала абсолютно нічого, її обуренню не було меж.
Дівчата самі росли в небагатій родині, батьки їм нічого не дали, бо самі нічого не мали.
Першою вийшла заміж Ярослава і відразу пішла жити до свого чоловіка. Слідом за нею все повторила і Анна – теж вийшла заміж і теж пішла жити до свого чоловіка.
У Анни народився син, вона його Валерієм назвала. І хоч все добре у неї було, та щасливою у шлюбі вона себе не почувала, про що не раз сестрі скаржилася.
Пояснювала, що вийшла заміж не по любові, а просто так, через житлоплощу. Думала, що з часом полюбить свого чоловіка, але нічого не вийшло.
Анна загуляла, по її роман на стороні знав і чоловік, але любив її, тому все терпів і пробачав. Сподівався, що все мине і забудеться.
Прожила Анна з першим чоловіком 12 років, а потім його раптово не стало, і вона стала власницею його будинку.
Жити в селі Анна не хотіла, тому майже відразу продала будинок і купила квартиру в місті.
Минув рік, і Анна ще раз вийшла заміж. Свого другого чоловіка вона дуже любила, народилася у них спільна донечка, Настею назвали.
Вітчим до Валерія ставився не добре, не погано, а швидше ніяк. А от Анна не приховувала, що дочку вона любить більше, ніж сина.
Валерій ріс чемним і слухняним хлопцем, але він все відчував, тому щойно закінчив школу, поїхав з дому і уже не повертався. Спочатку в гуртожитку жив, а потім став працювати і пішов на знімну квартиру.
Анна ніколи не цікавилася тим, як живе син, чи на все йому вистачає, бо вона була поглинута турботами про своє теперішнє.
А от у Ярослави серце краялося від такої несправедливості. Не раз вона збирала сумки з домашніми продуктами і їхала до похресника в місто, казала, що просто проїжджала повз, але насправді їхала заради нього.
І гроші не раз йому давала. Валерій відмовлявся, не хотів брати, бо йому було дуже незручно, але Ярослава завжди вміла щось таке вигадати, щоб таки допомогти.
Коли Валерій одружувався, мама не дала йому на весілля жодної копійки, добре що хоч сама прийшла. Але коли Анна видавала доньку заміж, то зробила таке весілля, на яке пів села зібралося, осіб 300 точно було.
Не зважаючи ні на що, син ніколи не тримав образи на маму, приїжджав до неї на свята, часто говорив з нею по телефону. І ніколи нічого не просив, навпаки, останнім часом Анна все більше мала прохань до сина. При чому просила вона не лише для себе, але і для Насті.
– Сестрі треба, а хто їй допоможе, як не брат? – казала Анна, і Валерій робив так, як просила мама.
Останні 15 років Анна жила в своєму заміському будинку. Вони з чоловіком продали квартиру і купили дім.
Чоловіка не стало рік тому, і Анна вирішила уже розпорядитися майном – відписала все їхній спільній доньці.
– Ну не можна так, він тобі син рідний, а ти його постійно викреслюєш. Скільки б дітей не було, всім треба порівну давати, – повчала сестра.
Але Анна її не чула, вона вже все вирішила – єдиною спадкоємицею стане донька.
А як ви вважаєте, хто в цій ситуації правий – Анна чи Ярослава? На чиєму боці правда?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
