Життєві історії
Надія мала єдиного сина, тому коли Андрій якось сказав, що збирається одружуватися, щастя матері не було меж. Ольга була дівчиною красивою, розумною ще й з гарної та порядної
– Ви, вже приїхали, мамо? То відразу йдіть в літню кухню, і там розкладайте свої торби, – скомандував зять. Ольга лише переступила поріг рідного подвір’я, водій якраз заносив
– Вона – невістка, а я рідний син. Мамо, ти нічого не плутаєш? Кого ти виселяти зібралася з квартири? – розгублено питає мене Олег, який явно не очікував
– Що, знову в село? І як ти тільки встигаєш? Та й якщо чесно, то я не розумію, це ж не твоя рідна мама, навіщо ти так стараєшся
– Андрію, мама вже який день сидить сумна, дивиться у вікно. А чи не захворіла вона, може що болить, а вона нам не каже, – Зоряна за сніданком
– Де сніданок, мамо? І куди це ти так вирядилася? – Юрій, старший син Світлани щойно прокинувся відразу попрямував на кухню. Але вже по дорозі 25-річний син зрозумів,
Павло – мій чоловік. Він, на жаль, майже рік вже сидить без роботи вдома, його звільнили, бо були якісь серйозні труднощі на його фірмі. Мені, щиро кажучи, самій
– Сину, то ти прийдеш до нас в гості? Коли тебе чекати? – питаю я по телефону у Бориса. Ми ж з батьком готуємося, чекаємо, а син мовчить
– А це хто такий? – замість привітання запитала моя дочка, щойно зайшла до мене в квартиру. Ярослав стояв в домашніх тапочках і у фартусі, тож сказати, що
Моїй подрузі Валентині виповнилося нещодавно 35 років. Ми з нею дружимо давно. Її я знаю ще зі школи. За місяць до свого дня народження Валентина всім розповідала, що