Головна

Життєві історії

Синку, яка ж я рада за тебе! Який ти у мене молодець! – сплеснула руками Оксана. – Мамо, це ще не всі сюрпризи, – посміхнувся Дмитро. – Ми з дружиною хочемо, щоб ви з батьком жили з нами, тут місця на всіх вистачить! Оксана і не думала, що в її житті все ще може так круто змінитися. Але доля приготувала для них з Павлом отакий от сюрприз – добрих дітей, які не забули про своїх батьків
Життєві історії 0
Оксана все своє життя тільки й те робила, що дбала про інших. Про себе вона звикла думати в останню чергу. Основне для неї – це її діти. Вони
На Великдень ми з чоловіком їздили до мами, вона зараз живе з моїм братом і його дружиною. Ще з першого дня їх весілля мама дуже годила невістці: вона готувала для них, прибирала і навіть прала їх речі. Брат привів невістку в мамину квартиру, тому я думала, що саме вона буде мамі догоджати. А коли приїхала до них на Великдень, то дуже розчарувалася, адже не знала, як там мама з ними живе
Життєві історії 0
Відразу, як мій рідний брат одружився, він привів свою дружину, нашу невістку, жити до нас додому, де, на той час, теж жила наша мама. Я сама тоді вже
Світлано, та ти аж світишся від щастя! Розповідай, що там у тебе сталося, – прониклива бабуся відразу побачила зміни в поведінці онучки, яка повернулася з навчання на канікули зовсім іншою. – Та нічого особливого, я сесію на відмінно здала, – зашарілася Світлана. – Ти вже 4 роки усі сесії здаєш на відмінно, але ще жодного разу я тебе такою не бачила. Ану, розповідай бабусі все як є, ти ж знаєш, що я завжди тебе підтримаю і зрозумію
Життєві історії 0
– Світлано, та ти аж світишся від щастя! Розповідай, що там у тебе сталося, – прониклива бабуся відразу побачила зміни в поведінці онучки, яка повернулася з навчання на
Ніночко, ти не хвилюйся, цього року я про твій день народження не забув, – багатобіцяюче, з ноткою піднесення сказав мені чоловік. Я була відверто подивована, адже за 5 років, що ми разом, таке сталося вперше. Всі попередні рази Віктор просто забував про моє свято. Але цього разу ще в середу він сам згадав, що у мене день народження в неділю. Звичайно, що я зраділа. Сподівалася, що він готує мені подарунок. До того ж, у мене кругла дата – 30 років
Життєві історії 0
– Ніночко, ти не хвилюйся, цього року я про твій день народження не забув, – багатобіцяюче, з ноткою піднесення сказав мені чоловік. Я була відверто подивована, адже за
Іване, зрозумій мене правильно, але краще б ти додому йшов. Не ображайся, я тебе не виганяю, але знаю твою Галину – вона як дізнається, що ти знову був тут, то не солодко мені буде – каже Марія. – От до чого це? Хіба тебе хтось питав що? Ми з кумом прийшли, накривай, Маріє, стіл. А з своєю дружиною Іван і сам розбереться, – розважливо наказав Павло, який сам запропонував кумові, щоб той з церкви йшов відразу до нього в гості. Павло ж запросив кума якраз на ті славнозвісні вареники, які його дружина ліпить – в жодному ресторані таких смачних не знайдеш
Життєві історії 0
– Іване, зрозумій мене правильно, але краще б ти додому йшов. Не ображайся, я тебе не виганяю, але знаю твою Галину – вона як дізнається, що ти знову
То просто є такі люди, яким все мало, – судили Ольгу в селі, коли почули, що вона на заробітки подалася. Ольга і справді поїхала в Італію однією із перших. «І що їй ще треба», – судили її односельці. «Он який будинок має, триповерховий, ні в кого такого навіть близько в окрузі нема. А їй все мало». Та на пересуди Ольга не зважала, вона була з тих людей, що пильнують лише себе і своє життя. Вона для себе вирішила, що треба хоч спробувати
Життєві історії 0
– То просто є такі люди, яким все мало, – судили Ольгу в селі, коли почули, що вона на заробітки подалася. Ольга і справді поїхала в Італію однією
Тату, не треба було аж так витрачатися. Ну навіщо? Ти ж знаєш, що у нас все є, – Аліна ніжно подивилася на свого батька, який на хрестини онуку купив коляску за 20 тисяч гривень. Тато для Аліни був усім її світом, бо виховав її сам. Коли внук у нього народився, він не чувся від щастя, поїхав в магазин, вибрав найдорожчу коляску, і поїхав з подарунком до дітей. – Аліно, що будемо робити? Мама теж коляску купила, але ще дорожчу, ніж твій батько. Богдан покликав дружину на кухню, поки бабуся з дідусем гралися з онуком, щоб порадитися, що робити. Дві коляски їм точно не треба
Життєві історії 0
– Тату, не треба було аж так витрачатися. Ну навіщо? Ти ж знаєш, що у нас все є, – Аліна ніжно подивилася на свого батька, який на хрестини
До осені ще далеко чекати. Давай одружимося зараз, – благала Зоряна коханого, коли той їй освідчився і сказав, що на Трійцю старостів пришле, а на Михайла, восени, весілля відгуляють. Іван і сам розумів, що довго чекати, але грошей у нього зовсім не було, а яке планування весілля без грошей? – Зоряно, я в старости прийду, засватаю тебе, домовимося про дату весілля. Ти вдома кілька місяців зачекаєш на мене, а я поїду на заробітки тим часом. Я вже і бригаду знайшов – хлопці на будові працюють, сказали, що і мене візьмуть з собою. – Іване, я все розумію, але ж ти знаєш, яка у мене ситуація. До осені таки дуже далеко, і все може бути
Життєві історії 0
– До осені ще далеко чекати. Давай одружимося зараз, – благала Зоряна коханого, коли той їй освідчився і сказав, що на Трійцю старостів пришле, а на Михайла, восени,
Марія дуже тішилася з того, що нарешті ступила на рідну землю. Вона обережно відчинила хвіртку, водій, який її привіз, допоміг піднести сумки до самого порогу. Раптом до її воріт під’їхала ще одна автівка, з вигляду дуже дорога, а з неї вийшов Ярослав, її колишній чоловік. – Чекав я на тебе, Маріє. Мені донька ще місяць тому сказала, що ти приїдеш. Давай забудемо все, що було, і почнемо все спочатку, – каже. Марія настільки розгубилася, що не знала що й відповісти
Життєві історії 0
Марія дуже тішилася з того, що нарешті ступила на рідну землю. Вона обережно відчинила хвіртку, водій, який її привіз, допоміг піднести сумки до самого порогу. Жінка з ним
Христос Воскрес! Василю Дмитровичу, можна до вас? – молодий юнак з гарною посмішкою зайшов на подвір’я до старого Василя. Літній чоловік сидів на лавці під старою грушею, і не міг повірити своїм очам – до нього прийшов його рідний онук. І хоч він  його ніколи не бачив, але помилитися він не міг, адже хлопець як дві краплі води був схожий на нього, Василя, в молодості. – Воістину Воскрес! Заходь, синку, – ледь вимовив дідусь. – Невже ти впізнав мене, дідусю. – Впізнав, синку… Хоча, зізнаюся чесно, дивно мені тебе тут бачити
Життєві історії 0
– Христос Воскрес! Василю Дмитровичу, можна до вас? – молодий юнак з гарною посмішкою зайшов на подвір’я до старого Василя. Літній чоловік сидів на лавці під старою грушею,

You cannot copy content of this page