Марія дуже тішилася з того, що нарешті ступила на рідну землю. Вона обережно відчинила хвіртку, водій, який її привіз, допоміг піднести сумки до самого порогу. Жінка з ним розрахувалася, подякувала, і вже збиралася заносити сумки в хату, але раптом до її воріт під’їхала ще одна автівка.
На годиннику була 8 година ранку, і Марія навіть не уявляла, хто б це міг бути. Донька з зятем попередили, що вони на роботі, тому не зможуть маму зустріти.
Та довго Марії гадати не довелося, бо з дорогої чорної машини вийшов Ярослав, її колишній чоловік.
Вмить у жінки в голові пронеслося безліч запитань. Звідки він тут узявся? Як дізнався, що вона приїхала? Де він узяв цю машину, адже коли вона з ним розлучалася, у нього не було нічого?
– Не проганяй мене, Маріє, – з воріт окликнув чоловік. – Хотів приїхати раніше за тебе, та не встиг, – каже.
Раптом до Марії дійшло – про її приїзд чоловікові сказала їхня спільна донька, а хто ж іще? Але як він міг так змінитися? Та тепер Ярослава просто не впізнати.
Одружилися вони молодими і з великої любові. Марія нічого ще й не бачила, бо лише школу закінчила, і відразу під вінець. Ярослав був старшим за неї на 6 років, і обіцяв, що поряд з ним вона стане найщасливішою жінкою у світі.
Любов настільки затьмарила очі Марії, що вона вірила кожному слову коханого. Але щойно стала його дружиною, то неабияк розчарувалася.
Жили молодята окремо, Марії батьки дали будинок бабусі, а бабусю вони до себе забрали.
Здавалося б, якщо свій дім є, то залишилося лише роботу знайти, гроші заробляти і жити собі на втіху, от тільки з роботою у Ярослава постійно були якісь проблеми – більше трьох місяців він на одній роботі не засиджувався.
Спочатку молодятам батьки Марії допомагали дуже, але потім вони перестали це робити, бо вирішили, що так Ярослав ніколи не стане самостійним главою сімейства.
Народилася у них донечка, Марія не відходила від дитини, а Ярослав робив вигляд, що ходить на роботу, от тільки грошей він чомусь зовсім не приносив.
Коли батьки Марії побачили, наскільки безвихідною є її ситуація, то знову відновили свою фінансову допомогу, бо розуміли, що інакше донька не витягне ситуацію.
Ярослав лише руками розводив, мовляв, роблю що можу. Але якщо чесно, то він не робив нічого.
Марія все терпіла, на розлучення не подавала, вірила, що рано чи пізно чоловік зміниться. Коли донька трохи підросла, Марія і сама влаштувалася на роботу, тому фінансова ситуація дещо покращилася.
Коли донька вчилася в старших класах, у Марії в голові наміцно засіла думка, що треба їхати на заробітки, аби хоч дитині допомогти. І коли Оксана закінчила школу, Марія відразу придбала квиток в Італію.
Чоловік її не тримав, але до його думки їй було байдуже. Вона подала на розлучення, пояснила чоловікові, що вона і так довго йому терпіла, а тепер кожен з них піде своєю дорогою.
Ярослав повернувся в хату до своїх батьків, де давно господарювала його сестра з чоловіком, які не дуже то і раді були бачити його у себе.
Але Марії було байдуже, будинок належав їй як дошлюбна власність, тож вона мала повне право вказати чоловікові на двері, що власне і зробила.
Сама ж вона в Італію на заробітки поїхала. Так що коли донька заміж виходила, Марія їй подарувала ключі від новенької квартири. А потім вже почала гроші відкладати, і за них приводити в порядок свій будинок в селі.
За 20 років заробітчанства вийшов дуже навіть непоганий варіант. Тепер у Марії є шикарний будинок і саме в ньому вона збирається жити, бо цього разу вона повернулася з заробітків назавжди, вирішивши для себе, що 20 років – це більше, ніж достатньо.
А що? Доньку вона усім забезпечила. У неї самої будинок є, все в будинку теж є, тому можна і пожити для себе.
– Чекав я на тебе, Маріє. Мені донька ще місяць тому сказала, що ти приїдеш. Давай забудемо все, що було, і почнемо все спочатку, – каже.
Марія настільки розгубилася, що не знала що й відповісти.
– Давай хоч сумки в хату занесемо, а там вже поговоримо, – запропонувала.
– Тоді вже в машину краще занесемо. І додому поїдемо, тобі точно у мене сподобається.
– А на кого ж я будинок залишу?
– Ну як на кого? У нас з тобою донька є, чи ти забула? Оксані давно пора розширити житлоплощу, впевнений, що вона з дітьми з радістю переїде до тебе, а ти – до мене.
Марія навіть не уявляла, що в її житті буде ще такий крутий поворот, але вона на все погодилася, бо нарешті в її житті з’явився справжній чоловік, на якого вона так довго чекала.
Всі ці роки вона з Ярославом не бачилася, навіть не уявляла, де він, і що з ним. А тут він з’явився, та ще й такий гарний, зовсім інший.
Ярослав розповів, що те, що Марія його вигнала, так вплинуло на нього, що він відразу після неї теж поїхав за кордон, в Німеччину.
І за цей час теж непогано заробив – має і житло, і авто, і невеликий бізнес. Все є, але особистого щастя немає.
Тому і вирішив зараз усе виправити. Нехай пізно, але краще так.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
