Життєві історії
Я завжди пишалася своєю родиною, і тішилася, що у нас все так добре. Може, ми і жили небагато, але завжди дружно. Ми з чоловіком вже 35 років разом,
Коли Ольга ще несла своїй свекрусі тарілку теплого борщу, згадувала ті роки, як їй нелегко жилося з батьками свого чоловіка. Свекри Ольгу зовсім не любили, вони так і
Я була заробітчанкою, і поки я гроші заробляла, мої найрідніші люди – син і чоловік, зі мною так повелися, що ворогу не побажаєш. Уявляєте, приїхала я на весілля сина,
Не думала я, що доживу до того, що рідна дитина мене стане на заробітки відправляти. Мені 52 роки, моєму сину 27, він ще неодружений, живе зі мною. Квартира
Ходжу я поміж деревами в зимовому маминому саду, яблука гнилі під ногами валяються і нікому вони не потрібні тепер, ніхто їх не збирав. А які ж вони були
У мене є наречений, за якого я збиралася виходити заміж, але після того, що він утнув, я вже й не знаю, чи варто мені з цією людиною пов’язувати
Народилася та виросла я в небагатій сім’ї, тому вирішила для себе, що робитиму все, щоб мати гідне життя, адже в цьому багато залежить від нас. Тому так вийшло,
В житті дуже часто буває, що все готовий дітям своїм віддати, останній кусень хліба, заради них лише й живеш. А на старості років дуже розчаровуєшся, та вже пізно,
Моїй сестрі Марії 70 років, а вона досі працює в Італії. Заробітчанкою вона стала ще 20 років тому, коли після важкого розлучення залишилася сама. Вони з чоловіком прожили
Василина не могла натішитися, що зима цьогоріч виявилася такою теплою, майже без снігу, бо інакше вона навіть не знає, як би перезимувала. Часи непрості, пенсія маленька, на городі