fbpx

Я була заробітчанкою, і поки я гроші заробляла, мої найрідніші люди – син і чоловік, зі мною так повелися, що ворогу не побажаєш. Уявляєте, приїхала я на весілля сина, а вдома на мене чекав сюрприз – мій чоловік знайшов собі іншу, і це я зрозуміла на самому весіллі. Мені в той момент вже нічого не хотілося. Найгірше в цій ситуації те, що син про все це знав, але мовчав, і словом ніколи не обмовився, а ми з ним щодня по телефону розмовляли. Вчинив він так тому, що хвилювався, що я їм гроші перестану висилати. А вони з чоловіком щомісяця від мене отримували не мало-не багато, але тисячу євро

Я була заробітчанкою, і поки я гроші заробляла, мої найрідніші люди – син і чоловік, зі мною так повелися, що ворогу не побажаєш. Уявляєте, приїхала я на весілля сина, а вдома на мене чекав сюрприз – мій чоловік знайшов собі іншу, і це я зрозуміла на самому весіллі. Мені в той момент вже нічого не хотілося.

Найгірше в цій ситуації те, що син про все це знав, але мовчав, і словом ніколи не обмовився, а ми з ним щодня по телефону розмовляли. Вчинив він так тому, що хвилювався, що я їм гроші перестану висилати. А вони з чоловіком щомісяця від мене отримували не мало-не багато, але тисячу євро.

Власне, в Італію я поїхала заради сина, дуже вже я його любила, і хотілося йому допомогти, краще життя влаштувати, щоб він мав більше, ніж ми. Ми з чоловіком ніколи не жили в розкоші, швидше навпаки – бідували, і копійки від зарплати до зарплати рахували. Жили ми в селі, тримали господарку, будинок наш був доволі старий і давно вимагав капітального ремонту. А грошей на це у нас не було.

Мій чоловік рухатися не хотів, його все влаштовувало. Я багато разів його просила, щоб він їхав з іншими чоловіками на заробітки, та він мені казав, що він “не від того”, мовляв, щоб їхати у світи треба мати інший характер, а у нього не такий. А син так жити не хотів, він хотів мати освіту, хотів жити в місті у власній квартирі, мріяв про автомобіль.

Мій чоловік сміявся з планів сина, казав, що все це неможливо, а я зібралася і сама поїхала на заробітки, щоб йому довести, що все можливо, якщо цього хотіти і щось робити для цього. Навіть наперед підрахувала, скільки років мені потрібно буде працювати, щоб я на все це заробила.

Коли син надумав одружуватися, у нього вже була своя квартира, куплена за мої гроші. Я приїхала з Італії на кілька днів, щоб справити сину гідне весілля. Абсолютно всі витрати оплачувала я. І саме на весіллі моя сусідка шепнула мені, що чоловік вже кілька років зустрічається з одною жінкою, і навіть показала мені її.

На самому весіллі я не хотіла влаштовувати сцен, але на наступний день викликала чоловіка на серйозну розмову. Він не відпирався, не вигороджував себе, а просто признав той факт, що поки я на заробітках, він живе з іншою жінкою. Син, виявляється, про все чудово знав, але вважав за краще мені нічого не говорити, мовляв, це татова справа, а він тут ні до чого.

Мені тоді було так прикро, що словами не передати. Мене зрадили двоє найрідніших мені людей! А чоловік ще й мене винною зробив, мовляв, ти сама поїхала, ніхто тебе туди не гнав.

Так, поїхала я сама, але лише тому, що чоловік не заробляв так, як би хотілося. Він мене заспокоїв, сказав, що це для нього нічого не означає, і що коли я повернуся, то ми знову будемо жити разом, наче й нічого не було.

Але я вирішила, що я так не хочу. Навіщо мені зрадник? Все село знало про його походеньки, з мене ж люди сміятимуться! Крім грошей на весілля, я привезла з собою додому ще 10 тисяч євро. Думала їх віддати чоловіку, щоб він робив ремонт в нашому будинку.

Та коли я про все дізналася, мої плани змінилися. Про гроші я не обмовилася жодним словом. Я повернулася в Італію разом з грошима, і стала складати собі на житло. З чоловіком я розлучилася. З сином теж спілкуюся рідко, а він не розуміє, чого я і на нього образилася, адже він і досі вважає, що він тут ні до чого.

Розумію, що для того, щоб я мала куди повернутися, мені треба купити собі житло. Тому я планую працювати і відкладати гроші на квартиру. До мене сватається один чоловік, навіть заміж пропонує виходити, але я ще думаю, не знаю, чи воно мені, взагалі, треба.

Важко щось нове починати після того, як тебе зрадили найрідніші люди, але що робити? Треба жити далі.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page