Життєві історії
Про свій приїзд з Італії я доньку попередила заздалегідь, і тому не розумію, як могло таке трапитися, що вдома я застала свого колишнього чоловіка. Сказати, що я була
Я маю такий характер, що все своє життя я присвятила власним дітям, рідним улюбленим своїм донечкам. Чоловік мене залишив. Я працювала чимало років на двох важких роботах, щоб
– Може, мамо, в чомусь ти і права, але зрозумій і мене: ти – моя мама, а він – мій батько. Я вас обох люблю, і не можу
Зараз я таки припускаю те, що деяким людям моя історія видасться не більше ніж незрозумілі скарги старої жінки, проте нехай так, адже мені зовсім ні з ким поговорити
– Мамо, я ж тобі гроші висилала. Як ти могла все брату віддати? – в розпачі кажу я, бо я приїхала і зрозуміла, що вдома за чотири роки,
– Не пара вона тобі, добре дивися, синку, – сказала моя тоді ще майбутня свекруха Ігорю. То був перший раз, коли я прийшла до них в гості знайомитися.
– Ми до тебе, мамо, через дві області їхали, а ти кажеш, що грошей не даш. Ми ж на тебе сподівалися, – каже мені моя донька, а я
Склалося так, що я росла в сім’ї, в якій всі любили і поважали одне одного, так само я виховувала і свою власну донечку Зорянку. Нічого не віщувало нам
38-річна Галина вже давно вважає себе звичайнісінькою, середньостатистичною простою жінкою. У неї є маленький 6-річний син, є своя добротна квартирка в хорошому спальному районі міста, стабільна хороша робота
– Е ні, Михайле, так не буде, – кажу. – Треба було нам розлучатися, коли я пропонувала, ще 15 років тому. А тепер ділитися з тобою усім, що