Головна

Життєві історії

Нещодавно син до мене приходив, я приготувала його улюблені вареники зі сливами, ми посиділи разом, люблю такі дні. А, коли вже він збирався додому то, ніби випадково, попросив, щоб я кидала свої підробітки і з онуками сиділа, адже в невістки часу немає, багато роботи, нічого не встигає вдома. А мені так прикро стало від його слів. Невже він не знає, що якщо я залишу свої підробітки, то мені навіть не вистачить на життя, адже пенсія у мене мізерна, а син з невісткою зовсім мені не допомагають
Життєві історії 0
А вже після того, як я вийшла на пенсію, відразу стала підробляти репетиторством, адже все життя пропрацювала вчителькою хімії. Я, зізнатися щиро завжди любила свою роботу, тому займаюся
В п’ятницю син до мене приходив, онука привів. Олег з дружиною розлучилися давно, невістка попросила, щоб він онука з садочку забрав. Тоді дощ якраз такий сильний падав, інші дітки в курточках, чобітках яскравих, а моє онуча в якомусь светрові, рукави короткі такі, кросівки старі, зношені, напевно хтось дав їх невістці. І так мені шкода стало Андрійка малого. Ну як так можна, коли ж син такі аліменти перераховує колишній невістці хороші? Не втрималася я і сказала, мовляв, прямо зараз Тетяні подзвони і скажи, що грошей давати більше їй не будеш
Життєві історії 0
В п’ятницю до мене прийшов син, він дуже засмучений був, а все через свою колишню дружину. Олег хоче поговорити зі своєю дружиною, щоб самому все купувати своєму синові,
Настав день весілля. Олег у святковому костюмі, з гарним букетом білих троянд, стояв під РАЦСом і чекав наречену, яка чомусь затримувалася. Він уже уявляв, яким щасливим і безхмарним буде тепер у нього життя з такою дружиною. Раптом на його телефон прийшло повідомлення з незнайомого номеру. “Христина не прийде. Вона – моя наречена, і я її нікому не віддам, тим більше, тобі”
Життєві історії 0
– Христино, ти? Оце так зустріч! Як же я давно тебе не бачив! – сплеснув руками Олег і відразу вибіг із своєї дорогої автівки. Він не йшов, він
Я в Норвегії багато років жив, там дуже хороші заробітки. Люди, які з України їздили туди, мої знайомі, дуже розбагатіли: мають будинки свої, квартири, авто. Дружина моя з сином в тещі з тестем жили, поки я був за кордоном. Я теж дуже багато в Норвегії заробив, але ще більше втратив
Життєві історії 0
До служби в армії я зустрічався з однією дівчиною, звали її Оксана. Ми познайомилися з нею ще в дев’ятому класі. Це було моє перше щире кохання. Та поки
За рік, як не стало Ольги, Мирослав постарів років на 10, так важко він переніс втрату, а йому лише 56 років. В їхній двокімнатній квартирі він тримає чистоту і порядок, от тільки холодильник постійно пустий. Софія неабияк хвилювалася за брата, тому частенько приїжджала до нього, борщику зварить, вареників наліпить, все в холодильник поскладає, щоб Мирослав не був голодним. А якось Софія запросила Мирослава до себе в гості, вони з чоловіком живуть у приміському будинку, мають власне подвір’я, і вирішили влаштувати відпочинок на свіжому повітрі
Життєві історії 0
– Тобі, Мирославе, вирішувати, – каже Софія. – Але ти – молодий чоловік, у дітей своє життя, а тобі про себе треба думати. Тамара, як і ти, вдова,
Руслан теж недобре зробив, поїхав кудись у світи, залишив сина напризволяще. Те, що у них з дружиною було, – це одне, але дитина це зовсім інше. Тому ми з чоловіком збирали останні копійки, і несли невістці, щоб вона могла прогодувати дитину. А одного разу ми приїхали до них, бачимо, всі діти на вулиці на велосипедах катаються, а наш Андрійко стоїть і розпачем на них дивиться, бо у нього велосипеда немає. Ми тоді продали трохи городини, і купили з останніх грошей внуку найкращий велосипед. Він був такий радий, що вже багато років минуло, а я досі все це пам’ятаю
Життєві історії 0
– І що, ти, Лесю, тепер робитимеш? – питає мене сусідка, яка знає, в якій ситуації я опинилася. – Навіть не уявляю, але з Божою допомогою якось воно
Коли батьки Ірини купували квартиру, то сказали, що її на сина будуть оформляти, адже йому кудись дружину потрібно привести, створити сім’ю. Батьки казали, що Ірині простіше буде, адже вона піде жити до свого чоловіка, а про квартиру має подбати він. Чимало років минуло, Ірина досі живе в невістках, важко їй. Та батьки її переконані, що вона сама в цьому винна, а не вони
Життєві історії 0
Я усім тепер говорю, що мамою хлопчиків бути набагато простіше в на сьогоднішній день, – вважає моя колежанка Ірина. – Сина буде досить виростити, дати йому гарну та
Павло йшов від мене гучно, все село мало на що дивитися, і потім ще про що говорити, адже він пішов до Світлани, яка живе у нашому селі. – Згадай, Марино, як ми тебе в свою сім’ю в свій час прийняли, чи тобі хоч хто одне слово погане сказав? – голосить моя колишня свекруха. Вона прийшла до мене просити, щоб я свого колишнього чоловіка назад прийняла
Життєві історії 0
– Згадай, Марино, як ми тебе в свою сім’ю в свій час прийняли, чи тобі хоч хто одне слово погане сказав? – голосить моя колишня свекруха. Вона прийшла
Зять у мене виявився з характером. Він з самого початку сказав, що робити на чуже не буде, і якщо вони вже живуть тут, то цю хату я маю переписати на його дружину, до того ж, він захотів відразу дарчу. Мені така заява зятя видавалася дещо дивною, але я погодилася, знову ж таки, з найкращих міркувань. Про свою молодшу доньку я тоді теж не забула, подумала, що в такому випадку хата моєї мами дістанеться їй, але старша донька вирішила і тут переграти все на свою користь
Життєві історії 0
– Я не зможу приїхати в суботу, вибач, мамо, – каже мені молодша донька Ілона. – В мене дуже багато роботи. Але як я тільки впораюся, так зразу
Ще перед приїздом Марія зателефонувала Любі і сказала, щоб та їй кімнату підготувала. Донька якось не особливо радісно сприйняла цю новину, і коли Марія зайшла в її квартиру, то сама зрозуміла чому – у Люби з’явився чоловік, і тепер мама просто зайва. – Мамо, ми тебе поки що в село відвеземо, ну і що, що води в хаті немає і зручності на вулиці, так літо ж надворі, – каже донька. Одну ніч Марія в доньки переночувала, залишила в неї всі іспанські гостинці, які привезла з собою, і Люба з чоловіком маму привезли в село
Життєві історії 0
– І що ти, Маріє, тепер робити будеш? – питає сусідка, яка побачила, що Марія вже кілька днів живе в селі. – Та я і сама тепер не

You cannot copy content of this page