Свекор нам обіцяв дати трохи грошей, на ремонт, коли дізнався, що в нас автомобіль поламався. Говорив, обіцяв, а потім різко замовк і навіть не згадує зараз, думає, що забули, напевно. Але хіба тут забудеш таке? – А твої батьки що нам дали, що ти лише на моїх вічно скаржиться? – незадоволено сказав чоловік. А я думаю – о, тут не буду мовчати і стала перераховувати швидко
В чоловіка мого, несподівано, як це часто буває, зламався автомобіль, – скаржиться Людмила, – так уже пів року, поломка серйозна, потрібно чимало грошей, щоб його добре відремонтували, а
Все почалося з зошита, який я знайшла у чоловіка в тумбочці, коли прибирала в його кімнаті. Цей зошит я ніколи раніше не бачила, та й мало хто зараз щось записує в паперовому варіанті, здебільшого всі ведуть електронні записи. Тому зошит привернув мою увагу. І хоч я не маю звички ритися в чужих речах, та я дозволила собі заглянути в цей зошит, і тепер дуже шкодую про це
– Що мені робити, мамо? Віктор мене не любить. Але каже, що з сім’ї йти не збирається, – стала я просити поради у своєї мами. Все почалося з
Бачив Бог, я не планувала усього того, що сталося далі. Але, напевно, все саме так і мало бути. Я поїхала на курорт і там я познайомилася з одним дуже хорошим чоловіком. Ярослав відразу мені видався рідним, ми з ним лише познайомилися, а мені здавалося, що я знаю його все своє життя. І я йому приглянулася, бо щовечора кликав мене гуляти в місцевий парк. Я спочатку навіть не знала, про що маю з ним говорити, я ж на побачення ходила останній раз 40 років тому. Приїхала я додому окрилена, син з невісткою відразу це помітили. І навіть встигли мене засмутити, бо за ці два тижні, що мене не було вдома, на нашому подвір’ї не було нічого зроблено. Впевнена, що вони це мені на зло так зробили
– Сину, не буде мене два тижні вдома. Впораєтеся з Соломією самі по господарству? – питаю я сина. – Не буде вдома. А де ти будеш? – здивовано
Мама весь час виховувала мене одна, адже з татом вони розлучилися, коли я була ще зовсім маленька. Але він ніколи мене не забував, завжди давав мені гроші, платив аліменти вчасно, хоча ми бачилися зрідка. А на весілля тато подарував мені ключі від двокімнатної квартири, він досі сам і нікого в нього немає. Мама дуже розсердилася встала з-за столу і стала виправдовуватися перед родиною
Батьки Марини розлучилися ще майже 20 років тому. Але, як би там не було, тато рідний з життя дочки ніколи не зникав, він завжди справно і вчасно платив
В кінці вересня я вирішила поїхати до мами в село. Ця поїздка мені далася важко, бо я чудово знала, що ніхто мене там не чекає крім тата, який дуже любить мене. Сестра маму вже давно проти мене налаштувала, але батьки – є батьки, від них не відмовляються і не залишають на старості років. Тому я накупила гостинців та продуктів багато, маминих улюблених цукерок і татові сорочечку і таки зважилася їхати в село на своєму автомобілі
В кінці вересня я відклала всі свої справи, відпросилася з роботи, дітей залишила на чоловіка, а сама поїхала до своєї мами в село. Я приїхала не відпочивати до
І що, Катерино, тобі невістки твої подарували? Я бачила, як Іван з Яриною несли коробку велику. Напевно, щось з електротоварів? Ото пощастило тобі з старшою невісткою! – захоплено каже сусідка Катерині на наступний день після того, як та свій 65-річний ювілей відсвяткувала. Катерина вся аж світилася від щастя, і запропонувала сусідці зайти до неї, щоб трохи посидіти. Наїдків із вчорашнього дня залишилося багато, тож гостю точно буде чим пригостити. Одарка стала вибачатися, що подарунка не має, але в гості до сусідки піти не відмовилася, хотілося з перших вуст дізнатися – що там і до чого
– І що, Катерино, тобі невістки твої подарували? Я бачила, як Іван з Яриною несли коробку велику. Напевно, щось з електротоварів? Ото пощастило тобі з старшою невісткою! –
Ні, спав я цю ніч досить добре. Що зараз роблю? Снідаю. Теща кашу для мене приготувала смачну. Яку? Гречану, мамо, все добре у мене, не хвилюйся, – з самого ранку мій чоловік, як завжди звітував перед моєю свекрухою. Він вже хотів закінчувати розмову, а вона все говорила і говорила, чекала поки він вийде з дому і далі їх ніхто не почує: ні я, ні мама моя
Ось так я вранці встав собі сьогодні, як зазвичай. Ні, спав я цю ніч досить добре. Що зараз роблю? Снідаю вже. Теща кашу для мене приготувала смачну. Яку?
В той суботній вечір картина знову була не вельми веселою. Марія розливала борщ, який приготувала на вечерю, а свекруха заглядала їй під руки зі словами: “Коли ж ти навчишся хоч щось по-людськи робити? І де тебе мій Максим лише знайшов?” У Марії на очі набігли сльози, та вона продовжувала робити свою роботу – готувала до вечері стіл, а свекруха продовжувала картати невістку в своєму стилі. На це в кухню зайшов Максим, і те, що він побачив, йому дуже не сподобалося
В той суботній вечір картина знову була не вельми веселою. Марія розливала борщ, який приготувала на вечерю, а свекруха заглядала їй під руки зі словами: “Коли ж ти
Я навіть не думала ніколи, що це може бути правдою, коли люди казали, що як тільки дружина починає заробляти більше за свого чоловіка, то все – їх сімейному щастю і шлюбу кінець. Тому, коли я стрімко підіймалася по кар’єрний сходинках і мене на роботі підвищили тричі на рік, я лише ходила з гордо піднятою головою, бо в офісі нашому у мене ледь не найбільша зарплата була. Я стала гарно одягатися, ходити в салони краси і не зогляділася, як Ярослав став мінятися на очах
Правду кажучи, я не знаю вже сама, що й робити зараз потрібно в цій ситуації, що склалася в нашій сім’ї останнім часом, – говорить моя знайома Ліда, –
Як це ти заміж надумала виходити? Орисе, в 50 уже під вінець запізно, а от про старість якраз пора подумати. Але що тобі думати? Ти не хвилюйся, у тебе племінники є, вони тебе і доглянуть, навіть краще, ніж діти рідні, – заспокоювала, і одночасно намагалася переконати Орисю її старша сестра Віра. Не просто так Віра завітала до сестри в неділю з самого ранку. Їй люди донесли новину, що в Орисі вдома якийсь чоловік оселився, от вона і прийшла все перевірити
– Як це ти заміж надумала виходити? Орисе, в 50 уже під вінець запізно, а от про старість якраз пора подумати. Але що тобі думати? Ти не хвилюйся,

You cannot copy content of this page