Ось так я вранці встав собі сьогодні, як зазвичай. Ні, спав я цю ніч досить добре. Що зараз роблю? Снідаю вже. Теща кашу для мене приготувала смачну. Яку? Гречану, мамо, все добре у мене, повір, – ось це і є сама звичайна щоденна розмова мого чоловіка з його власною матір’ю.
Незвичайним й досить таки дивним для мене є лише те, що розмовляти з нею він буде ще приблизно, як мінімум, цілу годину, поки буде збиратися йти на роботу, потім розмова продовжиться ще в дорозі на роботу, підозрюю, що свекруха це робить, щоб частину їх розмови ніхто більше й не чув.
В офісі Антон, звісно, розмовляти не буде. Але в обідню перерву, адже я це точно знаю, Антон буде детально розповідати своїй мамі про те, як пройшла перша половина його робочого дня, де він зараз знаходиться, що він їсть сьогодні на обід та які в нього плани на вечір.
– Мамо, тут дуже хороша їдальня, це правда, усі вихваляють її, недорого, ціни тут дуже та доступні. Так, все свіже. Що я взяв? Смачненький м’ясний супчик та вівсяну кашу з рибною котлетою і салатом.
А далі буде незадоволені висловлювання його мами, що їсти в місцях такого скупчення людей зараз не варто й харчуватися в їдальні у наш час теж не дуже корисно, це ж не ті їдальні, що були колись, потрібно обід з собою брати з дому, він і свіжий, і корисний, та ось тільки теща – не рідна мама, такого не зготує і не потурбується про зятя, адже він дитина чужа, а дружині, мені тобто, взагалі до чоловіка справи ніякого немає, раз він обідає в їдальні на роботі щодня.
Так, у мене зараз трохи інші турботи і це правда. У нас з Антоном синові 2 місяці, він дитина у мене неспокійна дуже, добре, що ми живемо у моєї мами, вона мені допомагала і допомагає.
Правда, з місцем нашого проживання була окрема пісня, куди мати чоловіка теж свою руку доклала, свого часу, добре.
– Як це ви будете жити у мами Анни? – очі матері Антона аж світилися від такого подиву, коли перед нашим весіллям ми повідомили їй про свої плани на проживання, – Ні, я розумію, що орендувати житло самим зараз дуже дорого й краще гроші відкладати на майбутнє? Але чому не в мене, а у свахи? Нащо в прийми йти? Подумаєш, у неї трикімнатна квартира, а у мене лише дві кімнати тут. Буде ж у вас зате окрема кімната! Я навіть не уявляла ніколи, що мій син буде жити у чужої людини, а не у своєї рідної мами.
Тобто, за логікою моєї свекрухи, я, єдина дочка, можу жити у “чужої людини”, а її єдиному синові буде дуже погано жити у своєї тещі?
Але, як би там не складалося, але Антону було жити у тещі дуже добре, але його рідна мама так не вважала, вона вважала інакше і постійно себе і інших накручувала і від того не задоволена була.
І тому й почалися ці нескінченні дзвінки з різного роду запитаннями та перевірками:
– А що ти їв? А як ти спав? А в що ти сьогодні одягнений? А чому? А сорочка чиста і випрасувана? А хто її прасував? Що нового на роботі в тебе?
Ось жив чоловік, три останніх роки до нашого весілля жив на квартирі, а тут все: тепер у тещі, тепер йому погано, тепер дружина не піклується про бідного свого чоловіка, не годує і не пере.
Навіть про нашу дитину свекруха зрідка щось запитує, мною не цікавиться, зрозуміло, і мамою моєю, тим паче, зате про сина розпитує все до найменших дрібниць.
– Як це ти хворієш, а мені не сказав про це жодного слова і я нічогісінько не знаю зовсім? Я зараз приїду і залишуся у свахи ночувати. Як навіщо? У мене син занедужав рідний, хто там буде за тобою доглядати?
А чоловікові моєму вже 37 років виповнилося, між іншим.
Цілу годину Антон таки витратив на те, щоб переконати свою маму не приїжджати до нього, а залишитися вдома. Я тоді дитину чекала.
– Чому він сам не скаже? – дивувалася моя мама, – Ну смішно ж, дорослий чоловік звітує мамі три рази в день, як спав, що їв, на чому до роботи добирався? По годині свій день їй розписує. Головне, що й сам її телефонує, наче вже за графіком.
– Вона нудьгує та сумує там одна, я її розумію, бо у неї нікого крім мене немає більше, – зітхав Антон, – Якби ми жили у неї, як вона всі ці роки сподівалася, то було б простіше набагато, мама ніяк не може змиритися з тим, що ми вибрали жити у твоєї мами.
– Дивно все це, – кажу я чоловікові, – раніше, коли ти жив на орендованій квартирі, мама не сумувала? Що змінилося зараз? Ти раптово став безпорадним? Без мами нікуди? Я розумію, можна раз в день зателефонувати, дізнатися, як справи. Але не три ж рази на годину, а то й і більше? Про що говорити? Якого відтінку була вівсянка на сніданок? Ти усе до дрібниць їй про наше сімейне життя розповідаєш, я навіть власній мамі не все про нас кажу.
– Ну я не можу мамі відмовити в цих розмовах, – говорив чоловік й залишався на півтори години ввечері з мамою на телефоні, повторюючи ще раз все, що було сказано протягом дня.
Різноманітність була тоді, наприклад, коли чоловік розповідав який фільм він зараз дивиться, хто в ньому знімався, що за сюжет.
Знаєте, як я народжувати поїхала? Вранці я зрозуміла, що мені потрібно в стаціонар вже, чоловік якраз снідав.
– Хто там щось говорить? – пролунало в телефоні тоді, – А дружина твоя! Вже все починається. Скоро малюк буде. Треба ж! Вже пора? У пологовий будинок їхати? Ой, синочку, я так хвилююся! Ти хвилюєшся? Скажи, ти хвилюєшся? Ти тільки заспокойся. І не вилітай на вулицю не одягненим! А краще чаю ще випий з ромашки, він якраз тобі зараз потрібен, трішки заспокоєшся і вітаміни випити не забудь свої.
Ось чесне слово, можна було подумати, що це все відбувається не зі мною, а з Антоном.
А як ми усі разом повернулися після виписки додому з сином? Сміх. Свекруха не поїхала на виписку, а чоловік, зустрівши нас, всю дорогу в таксі ще пів години, поки ми їхали додому, розповідав мамі “новини” усі:
– Ні, не дуже довго чекав. Ні, я не замерз. На мені що? Теплі черевики і термошкарпетки були. Що снідав? Омлет теща готувала. Ні, не хвилюйся, не сухі бутерброди. Так, відпросився, неприємностей на роботі не буде, в цьому плані у мене все добре.
І все, новонароджений онук мою свекруху взагалі не цікавив особливо.
Через два тижні матір Антона з візитом прибула до нас. Подивилася на хлопчика, зазначила, що ніс їх, сімейний. Потім відвернулася до сина й почала:
– Ти щось блідий якийсь! Ти зараз добре спиш? Кімнат ж три, йди спати в іншу кімнату. Ти ж не висипається через немовля, адже такі маленькі діти гарно спати не дають, а тобі на роботу, трохи бережи себе, дивись за собою, бо ніхто ж про тебе не потурбується, як рідна мати.
У мене в гостях двоюрідна сестра була, сиділа мовчки, але очі були, що називається, по 5 копійок. А не так давно у нас нова тема з’явилася: дружина не стежить за чоловіком, народила і справи їй більше до чоловіка немає ніякого.
– А я говорила, що так і буде, якщо житимете у тещі. Я не проти невістки, але приходьте жити до мене, нехай твоя дружина за онуком стежить собі спокійно, а я за тобою дивитися буду. Мама ж рідна, це не чужа людина. Ні, сваха моя, звісно, не така вже й недобра , але вона ж тобі не мама рідна. Я вам створю всі умови, переїжджайте, вам у мене буде дуже добре.
А я сказала Антону, що нікуди не поїду, жити до його мами не піду.
Чоловік нехай іде, як хоче, я його тримати не буду. Я інколи уявляю, як він у 50 років телефонуватиме щогодини своїй мамі і доповідатиме їй усе, що в нас вдома діється, а вона його шкодуватиме постійно, то не бачу щасливого життя для нашої сім’ї.
Нехай сам обирає, де йому краще. Не таким я уявляла своє сімейне життя.
Можливо, комусь здається, що це дрібниці і нікому гірше не буде від тих телефонних дзвінків. Але мені дуже важко від того. Набридло, втомило.
Вже маю такі думки, що свекруха це робить навмисно, щоб ми розлучилися. Невже це дійс
Фото ілюстративне.
