Життєві історії
Заміж я вийшла у 20 років. Моєму чоловікові Віктору було 25. Красень, високий, стрункий, з блакитними очима. За ним бігала половина селища, а заміж за нього вийшла я.
Зазвичай в 20:30 я даю своїм двом дочкам-підліткам такий собі попереджувальний постріл. А в 9 вечора я вже відкритим текстом кажу: «Вам пора піти в свою кімнату». Я
У селі її не любили. Суха, висока, з прямою спиною стара, коли вона заходила в магазин всі, хто там був замовкали, а продавщиця тиснула губи. Марія Іванівна –
Батько і мати Олени розлучилися, коли їй було 2,5 роки. Він офіцер, поїхав до місця служби, вона залишилася вдома. Незабаром мати вийшла заміж і залишивши маленьку з бабусею
– Ви чули, якого сьогодні хворого привезли? – цим питанням зустріли Тетяну Іванівну, коли піднімалась у своє хiрургічне відділення. – Ревнива жінка йому того. І молода медсестричка, сміючись,
– Мене тут свекруха економії вчила. Я, каже, кран з водою на кухні закручую не надто щільно, так, що капало чуть-чуть, лічильник такі краплі не фіксує. На ніч
Бабусю Оксана обходила до останнього її подиху. Маленька, худенька бабуся давно вже не ходила. Незрячою була, неходячою. Коли Оксана перевертала свою бабуcю, щоб підстелити під неї чисте простирадло,
– Невістка так мені і заявила: Клара Марківна, більше нам послуги няні не потрібні! – ображено розповідає подругам знайома пенсіонерка. – Онук вже дорослий, десять років виповнилося, зі
Іра писала, що одружується вже через місяць, тому їй треба повернути всі її фото. От у вас часто пишуть – які ж то зрадливі ці чоловіки. Але ж
– Мариш, можу я приїхати до тебе? Я з дому пішла, а йти мені більше не куди, – говорила Юля, ковтаючи сльози. – Юль, ну про що ти