Головна

Без рубрики

Олена часто надсилала фотографії дівчинки: ось вона з ранцем, ось на святі осені в садочку, ось розмальовує альбом. На одній зі світлин вони були втрьох — Олена, Наталка та Марія Степанівна. Вони святкували день народження дівчинки самі, без Сергія. Він тоді був у тривалому відрядженні, і Марія відчувала дивне полегшення від того, що їй не довелося бачити його поруч із тією, іншою жінкою. — Бабусю, а чому тато не приїхав із Тетяною? — запитала якось Наталка, розглядаючи подарунки. — Тато має багато справ, сонечко. Але ми ж і так добре проводимо час, правда? — Марія намагалася, щоб її голос звучав рівно, але помітила, як Олена швидко опустила очі. Нарешті настала довгоочікувана субота. Марія Степанівна застелила стіл своєю улюбленою скатертиною — білою, з вишитими блакитними волошками. Цю скатертину вона колись подарувала молодим на новосілля. Олена повернула її після того, як Сергій зібрав речі
Без рубрики 0
Марія Степанівна задумливо погладила пальцями срібну рамку, що вже багато років незмінно стояла на комоді. На світлині — усміхнені обличчя її сина Сергія та його першої дружини Олени.
Я одягла якусь стару сукню, яка на мені бовталася — за останні місяці я схудла кілограмів на сім. Подивилася у дзеркало: виснажена тітка зі згаслими очима. Хотілося плакати. Дача у Наталі та її чоловіка була по суті шикарним котеджем під Києвом. Гості з’їжджалися дорогими автівками. Чоловіки у лляних піджаках, жінки у яскравих сукнях, всі голосно сміялися, обговорювали якісь угоди, нові яхти та відпочинок на Балі. Я почувалася серед них сірою мишею, яка випадково забігла на свято життя. Я сиділа в кутку тераси з келихом білого сухого, намагаючись бути непомітною. Але Наталя мене знайшла. «Ти чого тут скисаєш? — вона підсіла поряд, а з нею — важкий, похмурий чоловік років п’ятдесяти. — Знайомся, це Степан. Наш давній друг. А це Олена, та сама моя подруга-геній». «Дуже приємно», — пробурмотіла я. Степан мовчки кивнув, його обличчя виражало вселенську скорботу
Без рубрики 0
«Ми скорочуємо штат, Олено Миколаївно». Ці слова, вимовлені новим керівником, пролунали як вирок. У 46 років я, головний редактор видання, якому віддала чверть століття, опинилася на вулиці. Мені
Я вчиню по совісті. Як вважаю за потрібне. Ти згоден, Павлику? От і славно. Надія Степанівна діяла рішуче. Вона зателефонувала ріелтору, з яким колись працював Павло, і вже за тиждень дача була виставлена на продаж. Вона ігнорувала дзвінки Зоряни і відповідала синові лише короткими, фактажними повідомленнями. Протягом наступного місяця дача була продана. Оскільки ціни на землю в передмісті зросли, сума вийшла значною. Надія Степанівна не сказала синові ні слова про деталі угоди. Частину грошей вона залишила собі, відкривши рахунок із добрими відсотками, іншу частину внесла на спеціальний депозит, оформивши його як безвідкличний. Коли Максим дізнався про продаж, він примчав до матері, як ошпарений. — Мамо, як ти могла?! Ти ж мене навіть не попередила про ціну! Що ти з грошима зробила
Без рубрики 0
Надія Степанівна стояла біля кухонного вікна у своїй затишній, але тісній київській квартирі, дивлячись на сірий, вічно галасливий проспект. За вікном починався травень — місяць, який раніше був
Справжня проблема в житті Олесі та Данила почалася з «позики». Свекруха, знаючи про те, що в них не вистачає коштів, одного разу привезла їм недешевий, але абсолютно непотрібний журнальний столик із масивного дерева. – Це вам на додаток, діти, – сказала вона солодким тоном. – Щоб у вашій квартирі було хоч щось, а не порожня стіни. Звичайно, я заплатила за нього сама. Ви мені потім повернете. Як зможете. Це було лише п’ять тисяч гривень, але відтоді ця сума стала невидимим, але відчутним боргом. Кожен візит свекрухи супроводжувався дивними натяками
Без рубрики 0
Олеся та Данило придбали свою першу спільну квартиру на околиці міста. Це було їхнє гніздечко, мрія, яку вони плекали довгі місяці, проходячи через безкінечні іпотечні узгодження та перегляди
Я сиділа на кухні, готувала чай і думала, що сьогодні приготувати на сніданок. Може, сирники? Або оладки з яблуками? Субота ж — можна трохи полінуватися, не поспішати. У вікно ледь пробивалося сонце, і я, закутавшись у халат, навіть відчула, що життя, хоч і не просте, але затишне. Тут відчинилися двері. Чоловік прийшов. Валентин. З самого ранку кудись ходив — сказав, що «в справах». Я навіть не питала, звикла. За десять років шлюбу він навчив мене, що надмірні питання йому не подобаються. — Нам треба поговорити, — сказав він, сідаючи навпроти. Я поставила чайник на плиту й подивилася на нього. В його голосі не було ні злості, ні втоми — тільки холодна твердість. І вже тоді я відчула — буде щось погане. — Я йду від тебе, — спокійно сказав він
Без рубрики 0
Я сиділа на кухні, готувала чай і думала, що сьогодні приготувати на сніданок. Може, сирники? Або оладки з яблуками? Субота ж — можна трохи полінуватися, не поспішати. У
Це зрада, мамо. Ти не можеш так зі мною вчинити, я ж твоя дочка, – заявила Ользі донька, яка була категорично проти того, щоб мама продавала квартиру і влаштовувала своє життя. Жінка опустила голову. В її памʼяті ще жила образа, адже насправді це Ірина її зрадила, коли повелася на обіцянки свого батька, який спочатку її кинув, а потім приїхав, замахав грошима – і вона про все забула. – Бачиш, мамо, от що значить справжній тато! – кинула Ірина одного разу, повернувшись додому з подарунками. Ольга тоді мовчала. Серце стискалося від болю. Вона знала, що Олексій робить це не через любов, а щоб показати себе кращим. Згодом він купив Ірині квартиру в новобудові. Але не записав її на доньку, а залишив на своє ім’я. – Тато сказав, що так правильно, бо я ще молода, – пояснила Ірина мамі. Ольга тільки гірко посміхнулася
Без рубрики 0
– Це зрада, мамо. Ти не можеш так зі мною вчинити, я ж твоя дочка, – заявила Ользі донька, яка була категорично проти того, щоб мама продавала квартиру
Дожила свекруха з нами до самої старості. І я її обходила, а не рідна донька, якій вона все життя намагалася вгодити. Навіщо я це робила, сама не знаю. Точно не заради спадщини, бо свій будинок, як потім виявилося, свекруха записала, все одно, на доньку
Без рубрики 0
Моя свекруха мене ніколи не любила. Але це було не дивно, бо свого рідного сина – мого чоловіка, вона теж не любила. Коли ми одружилися, вона відправила його
Солеварня в Дрогобичі збільшила обсяги виробництва
Без рубрики 0
Після того, як монополіст з виробництва солі “Артемсіль” у квітні зупинило виробництво солі, в Україні виник ажіотаж навколо цього товару. Солеварня в місті Дрогобич, яка залишилась фактично єдиним
Володимир Зеленський анонсував внесення до Верховної Ради історичного законопроєкту про особливий правовий статус поляків в Україні
Без рубрики 0
Під час історичного виступу в Верховній Раді президент Володимир Зеленський анонсував внесення нового законопроєкту на розгляд парламенту. Він передбачає особливий правовий статус для поляків в Україні. Джерело: телеграм
Російські війська зосереджують сили і готуються наступати на населені пункти на Ізюмському і Донецькому напрямках. А у Чорному морі досі перебуває щонайменше шість російських кораблів та два підводних човни, вони оснащені крилатими ракетами, кількість яких може сягати 50 одиниць
Без рубрики 0
Продовжується наступ, ворог не припиняє наступальних дій на Сході України. Його мета – повний контроль над Донецькою і Луганською областями і отримання сухопутного коридору з окупованим Кримом. Про

You cannot copy content of this page