Після того, як монополіст з виробництва солі “Артемсіль” у квітні зупинило виробництво солі, в Україні виник ажіотаж навколо цього товару.
Солеварня в місті Дрогобич, яка залишилась фактично єдиним в Україні виробником солі, працює на повну потужність. Найближчим часом завод планує збільшити виробництво на 20 тонн, проте це не зможе задовільнити попит навіть Львівської області.
Минулого тижня на заводі поставили додаткову панву (ванну для виварювання солі), її зараз випробовують, це має збільшити обсяги виробництва солі. Якщо раніше підприємство місячно виробляло 31-32 тонни, то тепер очікує отримувати до 53-55 тонн, – каже заступник директора Дрогобицької солеварні Ігор Нащочич.
Це максимально, що наразі може випускати солеварня, хоча запит на її продукцію є значно більший. Для збільшення кількості виробництва солі завод потрібно модернізувати на всіх етапах.
Оскільки солеварня є державним підприємством, тому фінансувати її модернізацію має держава.
Спосіб виробництва солі у Дрогобичі відрізняється від традиційного видобутку, як це було у Соледарі. Тут з надр викачують соляну ропу, далі її виварюють на дровах у спеціальних ваннах – панвах.
Цей виробничий процес складніший і дорожчий. Тому і вартість дрогобицької солі майже вдвічі перевищувала ціну товару “Артемсолі”.
Проте від початку війни попит на продукцію Дрогобицької солеварні значно перевищує промислові потужності заводу. Зараз її закупляють великі торгівельні мережі Львівщини – “Арсен”, “Рукавичка” і “Сільпо”. Заступник директора зазначає: все, що зробили – відразу на наступний день віддали. Весь товар розподілений наперед.
Софія Канцедал, яка допомагала заводу з промоцією, наголошує на тому, що раніше Дрогобицька солеварня позиціонувала себе як виробник крафтового товару. До війни її купляли ресторани з Києва, Харкова, Львова.
«Замовляли ресторани, які розумілися на тому, якою має бути сіль. Казали, що вона ідентична, а може й краща, ніж імпортна мальдон, що втричі дорожча», – каже Софія Канцедал.
Джерело – ТСН.
Фото – Дрогобицька Міська Рада.
