У нашої країни є майбутнє – з цими словами глава держави звернувся до українського народу в 52-й день боротьби з російською окупацією.
Володимир Зеленський повідомив, що 16 квітня він провів нараду, присвячену відбудові наших міст.
«Не варто боятися масштабу. Що важливо у нашому проекті відбудови України. Завдання не тільки в тому, щоб фізично відновити будинки, квартири, мости, дороги, підприємства та соціальну інфраструктуру, які були зруйновані російськими військами. Не тільки в тому, щоб повернути людям все, що вони втратили, і дати їм нову основу в житті», – сказав президент.
Володимир Зеленський наголосив, що зараз історичний момент, момент, коли ми можемо раз і назавжди вирішити багато застарілих проблем, коли можемо зробити якісне міське планування там, де його не було. Можемо врахувати реальні транспортні потоки, гарантувати енергозбереження, екологічність матеріалів, інклюзивність – це якщо говорити про те, що стосується організації простору життя та якості відбудови.
«Але є і те, що стосується саме справедливості», – зауважив президент.
Він зауважив, що черги на житло існують десятиліттями, і мільйони людей знають, як це важко заробити на власне житло, купити квартиру чи побудувати власний дім.
«Особливо болісно це завжди було для військових, для правоохоронців, для працівників бюджетної сфери – для тих, хто працює на суспільство і отримує від держави зовсім небагато. Ще минулого року я ставив завдання уряду зробити щось щоб цьогоріч можна було забезпечити житлом усіх ветеранів, які стояли в черзі.
Далі ми планували перейти до забезпечення житлом усіх наших військових. А зараз ми фактично розширюємо те минулорічне завдання на масштаб всієї держави і деталізуємо його так, щоб це було справжньою модернізацією українських міст», – сказав Зеленський.
Президент розповів, що буде кілька етапів.
На першому етапі мають бути забезпечені житлом усі переселенці, ті, чий дім зруйновано війною – тимчасовим, поки відновлюється їхнє житло, або поки люди не отримають компенсацію – квадратними метрами чи грошима.
На другому етапі будемо відновлювати все, що окупанти намагалися знищити – всі міста, всі громади, які постраждали.
А на третьому етапі забезпечуємо житлом усіх тих, хто захищав чи захищає зараз нашу державу, хто працював чи працює в інтересах суспільства, а власного житла так і не має.
«Не може бути більше такого, що людина віддає все, віддає життя військовій службі, але виходить на пенсію не маючи власної квартири. Не може бути більше такого, що син чи донька захищають Україну на війні, а батьки не мають власного житла і змушені жити на знімній квартирі чи шукати інші варіанти.
Не може бути більше такого, що лікар або медсестра, вчитель, правоохоронець все життя чесно віддають справі, а залишаються у гуртожитку на десятки років, якщо не на все життя», – наголосив глава держави.
Також він додав, що уряд і всі органи центральної влади разом з місцевою владою мають це забезпечити, і забезпечать.
«Абсолютно не маю сумнівів, що нам вдасться не тільки відновити зруйноване, а й відновити справедливість щодо тих, чиє право на житло було порушене», – сказав президент.
Фото – скрін з відео.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна