Вже десь місяць минув відтоді, як Галина дізналася, що чоловік повернувся з заробітків, але не приїхав він відразу додому, а поїхав у сусіднє село. Саме там жила Тетяна. Та жінка, на яку він проміняв свою дружину та троє дітей.
5 років тому Андрія забрав однокласник в Німеччину на якусь велику будову. Він набирав там бригаду чоловіків.
Однокласник добре знав, що Андрій чоловік порядний, в селі мало заробляє, а має трійко діток. Тому буде старатися на роботі, щоб додому привезти побільше грошей.
Андрій погодився, але найбільше цьому раділа сама Галина. правду кажучи, уявляла, як накупить собі нових суконь, дітям багато смаколиків і вони, врешті, відремонтують дах, бо вже багато часу тече, аж цвіль на стінах.
І перший час все так і було, Галина дійсно полегшено зітхнула. Адже її Андрій добре працював, щомісяця передавав знайомими гроші, рідше приїжджав сам. Але коли чоловік був вдома, Галина розквітала, щебетала, бігала біля нього, смачненько готувала, діток відводила до мами, щоб тато вдома і відпочити зміг.
Усім людям було видно, що Андрій добру гроші заробляє, бо за останні роки і хату вони утеплили, дах новий зробили, паркан, побудували великий хлів та погріб.
Андрій телефонував не часто, в основному йому дзвонила сама Галина, говорила, що сумує і як мріє, що чоловік скоро повернеться додому назавжди.
Але останнім часом чоловік став якийсь відчужений, говорив неохоче, телефон інколи взагалі міг не брати. А головне, ніколи не запитував ні про те, як Галина там живе, що робить, не дуже цікавився дітками.
Останніх місяців 5 Андрій взагалі не дуже хотів брати телефон, а коли говорив – лише декілька слів, сказав, що зараз у нього не просто, не знає коли повернеться в Україну.
Чоловік пояснював, що на кордоні різні процедури потрібно проходити з документами, бо зараз скрізь непросто. Тому він пересидить тут, а потім, згодом, як будуть кращі часи, повернеться додому. Але й грошей не відправляв, сказав, що чоловіки теж на роботі сидять, додому ніхто зараз не їде.
А місяць тому Галина, несподівано, дізналася від чоловіків, які повернулися додому, що Андрій її в сусідньому селі живе, у Тетяни. Вони й приїхали разом, вона у них прибиральницею вже останніх років 2 працювала.
Галина вже хотіла їхати до нього, а потім сіла подумала добре і так гірко стало. Вона не розуміла свого чоловіка, не могла збагнути чому він так вчинив з нею і дітьми.
Навіть, якщо покохав і вибрав ту, іншу, то невже не можна було по-людськи розійтися, адже вони не чужі люди.
Хоч би прийшов, пояснив, розповів все. Бо так залишився лише здогад і важкий камінь на душі. Перед людьми незручно, багато хто ще не знає нічого, запитує, коли Андрій до дітей приїде, а Галина й що відповісти не знає.
Галина зовсім й не знає, що їй робити, і як далі бути. Спробувати повернути Андрія, можливо поїхати до нього, дізнатися правду? Бо крім чуток, у неї нічого немає, він телефон не бере? Чи жити далі, забути все, заради дітей? Чи хоча б дізнатися правду?
Фото ілюстративне.
