5 квітня 1710 року біля містечка Бендери на зборах козацтва були прийняті «Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького», написані гетьманом Війська Запорозького Пилипом Орликом та його сподвижниками Г.Герциком, А.Войнаровським.
Це є перша українська Конституція в сучасному її розумінні, яка пізніше дістала назву Конституції Пилипа Орлика і яка вважається однією з перших конституцій Європи.
Нею Пилип Орлик зобов’язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Росії.
«Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького» складені як угода між гетьманом та Військом Запорозьким (народом України).
Конституція складається з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави.
У першому параграфі «Пактів й Конституцій» розглянуто питання віри, заявлено про православ’я як панівну релігію в державі, а також про відновлення автокефалії. Другий параграф важливий тим, що чітко означив кордони держави, визначені Зборівським договором 1649 року. Гетьман був зобов’язаний оберігати територіальну цілісність країни. Принциповий характер має шостий параграф, де закладені основи управління та діяльності органів державної влади. Конституція певною мірою ґрунтувалася на ідеї поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Документ містить цілу низку привілеїв, які надавалися як певним соціальним групам, так і окремим містам.
Загалом документ пронизаний ідеологією обмеження повноважень Гетьмана та його найближчого оточення, кажучи сучасною політико-правовою мовою, необхідності боротьби з корупцією.