3 роки тому мені чоловік сказав, що його батькові 82 роки, жити сам він не може, а їздити до нього щодня не можемо ми, тому сказав, що пора свекра забрати до нас.
Справа в тому, що у свекра ще є донька, батьки колись купили їй квартиру. Моєму чоловікові теж придбали квартиру його тато з мамою, коли ми тільки одружилися. Згодом ми з чоловіком продали цю квартиру і стали будувати свій будинок.
І тепер вийшло так, що в сестри чоловіка квартира однокімнатна, і сестра сказала, що батька вона забрати не може. А у нас великий будинок, тому ми маємо доглядати батька. Свекор сказав, що продасть свою квартиру і гроші розділе між своїми онуками. В доньки його дітей немає, а у нас з чоловіком дві доньки і у нього ще є син у першому шлюбі.
Батька ми забрали до себе. Як би там не було, але догляд за свекром ліг лише на мої плечі, для батька чоловіка все роблю я.
Моєї турботи ніхто не цінує, навіть він сам:
– Ти котлети сьогодні пересмажила, я таких не люблю і їсти не буду, готуй мені інші. Я твоїм дітям гроші дав, тому тобі мене тепер доглядати, – чула я сьогодні зранку, і таке щодня.
От і донька свекра вчора мені сказала, що я погано за батьком доглядаю, хоча гроші взяли ми.
Мені так прикро від того, вже шкодую, що погодилася доглядати батька. Так, гроші дали моїм дітям, але стільки зараз турботи з’явилося у мене, що я вже й не знаю що робити і як знайти вихід з цієї ситуації.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
