Всі говорили, що в мене було пишне весілля. Я вийшла заміж 2 місяці тому. Сергій скромний, чуйний та добрий чоловік. Ось тільки на тему сімейного бюджету розмов у нас не було ніколи, адже я бачила, як живуть мої батьки. У них все життя сімейний бюджет був спільним. Та й в голову мені навіть думки не приходили, що може бути якось по-іншому.
Я з Сергієм раніше витрачали свою зарплату, ні в чому себе не обмежуючи. Але ось, реєстрація шлюбу позаду, ми в’їхали в квартиру, яка дісталася чоловіку від його бабусі. І стали жити в ній тепер разом.
Я вирішила закупити продукти і заповнити холодильник, купити побутову хімію, шторку в ванну, невеличкий килим на підлогу у вітальню.
У магазині я давала свою банківську картку, а Сергій стояв поруч з зовсім байдужим виглядом.
Так тривало аж до кінця місяця. Я після роботи, мало не щодня, я заходила в супермаркет і несла повні пакети з харчами додому, готувала їжу на двох.
Я постійно все думала, коли мій чоловік оцінить мої старання, адже я докладала так багато зусиль. Але він брав все, як належне, і вдячності я від нього абсолютно ніякої не бачила.
А коли прийшов кінець місяця, то у поштову скриньку посипалися квитанції – потрібно було платити за комунальні послуги. Я відразу підрахувала цифри, озвучила їх чоловікові. Він подивився на мене так, ніби його і не торкалася ця інформація, йому було геть байдуже до цього. Він робив такий вигляд наче це не йому.
Тоді я не витримала і стала говорити про те, як нам вести сімейний бюджет.
«Сергію, в цьому місяці я купувала продукти, витратила всю свою зарплату, грошей у мене немає зараз зовсім.»
«Не може бути, що всю?» – сказав він. «Овочі та крупи коштують копійки в наш час.»
Я дуже здивувалася почутому. Я відкрила мобільний банківський додаток і показала йому, які суми мені довелося залишати на касі продуктових магазинів.
Він щиро здивувався, наче не знав, де береться їжа на столі. Ще б пак, в його будинку цим займалася постійно його мати, він навіть цін не знає на хліб і молоко. Але, на жаль, я про це дізналася тільки після шлюбу.
«Давай в цьому місяці скинемся разом на загальні витрати?» – запропонувала я йому, після того, як мені прийшлося таки самій заплатити за комунальні платежі.
«Ні, до кінця року не вийде у мене щось купувати. Мій батько брав кредит на машину, я йому допомагаю весь цей час. Віддаю майже всю зарплату своїм батькам. Ми так вирішили спочатку, щоб кредит за 3 роки віддати, замість довгих п’яти, тому всі вкладаються скільки можуть».
Я дуже здивувалася. Мені тепер, що, дорослого чоловіка утримувати самій на свою зарплату, тільки тому, що його батько кредит виплачує за свій автомобіль?
Довелося обуритися і нагадати благовірному, що він тепер одружений чоловік, у нього нові обов’язки – утримувати свою власну сім’ю, а не батьків, інакше для чого було одружуватися, якщо він до цього не готовий.
Тато повинен сам викрутитися зі своєю машиною. Але чоловік зі мною не погоджується, каже, що обіцяв і батьки на нього розраховують, самі вони не зможуть виплатити цей кредит.
Каже, що він чесний і благородний в душі і раз взявся допомагати батькові, то своє слово буде тримати, він справжній чоловік.
Тепер я не знаю, як мені правильно вчинити. Виявляється я зовсім не знаю свого чоловіка. Тепер навіть не уявляю, як житиму з ним. сумно про це говорити, але я вже починаю шкодувати, що вийшла за Сергія заміж, можливо, я зовсім його не знаю.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.