fbpx

Велика війна. Чому воєнний стан може бути введений в цьому році

Про введення воєнного стану у зв’язку з війною на Донбасі говорять давно, але лише зараз цей процес набув реальних обрисів

Depo.ua продовжує відстежувати ситуацію навколо війни на Донбасі. Останніми днями не можна було не звернути увагу на обережні, але досить голосні новини про можливі кардинальні зміни у тому, що у нас на офіційному рівні прийнято називати антитерористична операція, або АТО.

Так буквально вчора в ході Міжнародної конференції з безпеки в Києві заступник міністра оборони України Ігор Павловський заявив, що у разі ескалації збройного конфлікту Україна готова оголосити воєнний стан. При цьому він зазначив, що “не виключається ескалація конфлікту”.

“На сьогодні у разі розвитку конфлікту на сході України, в разі введення воєнного стану, ЗСУ, підтягнувши підготовлений резерв, повністю в змозі виконати вимоги керівництва держави в частині підтягування і розгортання для повного застосування. Тут проблем немає”, – сказав Павловський.

Того ж дня, але трохи раніше, представник України у підгрупі з безпеки Тристоронньої контактної групи Євген Марчук заявив, що указ про введення воєнного стану в Україні через російську агресію вже підписаний президентом Петро Порошенком.

“Введення воєнного стану – це надзвичайно гостра, відповідальна та складна процедура, але пам’ятаємо, що президент Порошенко, коли ця критика звучала, сказав, що закон є і указ підписаний ним. Але ми знаємо, що він починає діяти лише тоді, коли його ухвалить Верховна Рада”, – сказав Марчук.

У зв’язку з цим давайте спробуємо з’ясувати: що таке цей воєнний стан і чому його не вводили раніше.

Вікіпедія пише, що воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в країні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності, її територіальній цілісності.

Отже, оголосивши воєнний стан, Україна офіційно перейде у стан війни з агресором, тобто – з Росією в особі її викормишів: “ДНР” і “ЛНР”. Власне, гарячі голови закликали це зробити ще у 2014-му році – під час, або одразу після анексії Криму. Але чи була у цьому раціональна доцільність? Питання складне.

Точні дані про чисельність і укомплектованість збройних сил у всьому світі намагаються тримати у таємниці, особливо в країнах, які ведуть війну. Однак, є інформація, яку приховати неможливо – чинне законодавство.

Отож, якщо на початок війни на Донбасі згідно з законом “Про чисельність Збройних Сил України” загальна чисельність ЗСУ становила 184 тисячі осіб (з них 139 тисяч безпосередньо військовослужбовців), то зараз згідно того ж закону вона становить 250 тисяч осіб (з них 204 тисячі безпосередньо військовослужбовців).

Проте це не означає, що саме стільки їх служить по факту. Це, так би мовити, офіційна верхня планка. При цьому ступінь укомплектованості армійських частин військові аналітики оцінюють в 60-70%. Тобто, за найскромнішими підрахунками українська армія станом на сьогодні повинна налічувати близько 123 тисяч безпосередньо військовослужбовців – тих, хто зі зброєю в руках готовий піти в бій і захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, як того вимагає Конституція України.

Звісно, не всі вони несуть службу саме на Донбасі і безпосередньо задіяні у проведенні АТО – лише близько 70 тисяч, але про це згодом.

Для початку варто буде пригадати, що чисельність української армії початок війни становила не більше 98 тисяч осіб, які були рівномірно розкидані по всій країні і перебували у формі, далекій від бойової.

Плюс анексія Криму, яка мала місце напередодні війни на Донбасі, також суттєво підкосила чисельність ЗСУ – за даними головного військового прокурора Анатолія Матіоса в окупованому Крим залишились 9,5 тисяч військовослужбовців української армії.

Згідно опублікованого Генштабом аналізу проведення АТО в серпні-вересні 2014-го року, до початку серпня 2014-го в АТО було задіяно близько 40 тис. особового складу ЗСУ, в тому числі 32 тис. військовослужбовців і 5,5 тис. одиниць важкого озброєння і військової техніки. Тобто, близько 30% від наявного складу.

Що цікаво, ще у 2013-му році експерти Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) вказували, що через провал оборонної реформи українська армія здатна захищати лише “обмежену територію”, а велика кількість радянського обладнання потребує заміни. Але, як виявилось трохи згодом, це було далеко не найстрашніше, адже за перший рік війни втрати української армії в озброєнні і техніці, за підрахунками того ж IISS, складали близько 50% від довоєнної чисельності.

Крім цього експерти IISS стверджували, що ще станом на початок 2016 року бойові можливості ЗСУ були низькими через неадекватний рівень підготовки і недостатню кількість ресурсів.

Врахувавши всі ці фактори, стає зрозумілим, чому ані в.о. президента України Олександр Турчинов, ані президент України Петро Порошенко не оголошували військовий стан і відкрито не вступали у війну з Росією – воювати просто-напросто було ніким і нічим.

“На 60-65% військова техніка в частинах, що стояли на перших рубежах у зоні конфлікту, була знищена. Нічим було захищатися”, – повідомив Петро Порошенко після “Іловайського котла”. Як бачимо, ці цифри майже збігаються з підрахунками IISS.

І лише з початком 2016-го року на озброєння армії почали надходити нові зразки техніки, серед яких: броньовики, кулемети, БТРи, безпілотники та міномети. У березні 2016-го президент Петро Порошенко випробував новий БТР-4, а секретар РНБО Олександр Турчинов оголосив про успішне вогневе випробування коригованої ракети українського виробництва “Вільха”.

Взагалі, саме з 2016-го року почалося не “латання дір”, а повноцінне відновлення української армії.

“За останній рік ми змогли збільшити чисельність Збройних сил України на сто тисяч. Крім того, сформовані сили спеціальних операцій, які в 2016 році отримають бойові спроможності”, – повідомив міністр оборони України Степан Полторак під час виступу на форумі з оборони і безпеки 17 лютого 2016 року. А до кінця 2016-го року, як відомо, вся армія перейшла на контрактну форму існування.

Крім цього, 23 серпня 2016 року Порошенко оголосив, що за останні два роки держконцерн “Укроборонпром” передав для армії більше 12 тисяч зразків військової техніки.

Але найцікавішою виглядає інша інформація. За даними Генштабу, кількість бригад і полків у зоні АТО зросла з 8-ми на початку війни до 25 зараз; батальйонів і дивізіонів – з 50 до 150; чисельність особового складу з урахуванням резервів – з 32 тисяч до 73 тисяч військовослужбовців (у півтора рази більше, ніж у так званої армії “Л-ДНР”, на хвилинку).

Ну і не можна не відмітити, що у держбюджеті України на 2017-й рік на забезпечення діяльності ЗСУ та підготовку військ передбачено 51 млрд 863 млн 388 тис. грн., що більше, аніж будь-коли до цього.

Враховуючи все це, починаєш розуміти впевненість Ігоря Павловського в контексті розмов про введення воєнного стану. Станом на сьогодні Україна готова до цього значно краще, аніж протягом попередніх років “гібридної” війни. Та й, власне, треба ж цю війну колись переможно закінчувати, а без повномасштабного наступу цього зробити не вдасться.

А введення військового стану у відповідь на ескалацію конфлікту з боку терористів “Л-ДНР” тут може послужити гарним поясненням зачистки тимчасово окупованого Донбасу для західних партнерів.

Читайте також: “В УКРАЇНЦІВ Є ПЕРЕВАГА”: У РОСІЇ ДАЛИ ПРОГНОЗ ЩОДО ВІЙНИ НА ДОНБАСІ

You cannot copy content of this page