Шукаю квартиру. І ось знайшла те, що шукала, пише Gazeta.ua.
– Квартирка – казка. Тепла, велика, сонячна. Ціна нормальна. А головне – беруть усіх. Приїжджайте, – каже Олена.
Зі знайомою Оксаною радіємо. Вона – вагітна, й через це їй тричі відмовляли в оренді житла. Одні казали, дитина помалює шпалери. Другі жалілися на плач, що заважатиме сусідам. Треті зізналися – не люблять дітей.
У Львові на початку осені майже неможливо знайти квартиру на тривалу оренду, бо всі пристойні варіанти ще влітку розібрали студенти. Залишилися дорогі чи в поганому стані – за містом, із пліснявою і без зручностей. Господарі пристойного житла часто ставлять умови: не беруть іноземців, переселенців, із тваринами. Квартири здають лише сімейним парам без дітей або дівчатам.
За вказаною посередником адресою їдемо таксі. Господарі виявилися старшим подружжям. Зустрічають на порозі. Показують велику кімнату, ванну та кухню. Скрізь – ремонт і сучасні меблі.
Читайте також:“НІ, ДОРОГИЙ. НА ВСІ ТВОЇ ПРОХАННЯ – ОДНЕ СЛОВО “НІ”, ТЕПЕР НЕХАЙ ТЕБЕ КOXAНКА ДОГЛЯДАЄ”
– Не розумію, в чому підвох, – шепоче Оксана. – Документи в порядку, ціна нормальна з включеною в неї комуналкою. Знають, я вагітна й одинока. Підпишу договір.
– Ми сучасні люди, – каже господар. – Нормально ставимося до всіх. Це – бізнес. Головне, аби гроші платили.
Пройшло два місяці і Оксана народила хлопчика. Згодом господарі підняли їй ціну в півтора рази.
– Договір назвали “фількиною грамотою”, – говорить Оксана. – Сказали, менше платила, бо в квартирі жила одна. А тепер нас двоє.
